Розділ «Дика качка»

Г е д в і г (стиха). Подумай, мамо, що буде, коли бідолашний дідусь довідається, що тато хоче покинути нас.

Г і н а. Годі дурниці верзти. Дідусеві й знати нічого не треба. Просто щастя, що його вчора не було вдома, коли знялася тут оця веремія.

Г е д в і г. Так, але…

Входить Г р е г е р с.

Г р е г е р с. Ну? Розшукали його?

Г і н а. Кажуть, внизу у Реллінга.

Г р е г е р с. У Реллінга! То він справді ходив учора з цими панами?

Г і н а. Мабуть, що так.

Г р е г е р с. Але йому, навпаки, потрібна була самота, щоб серйозно зібратися з думками!…

Г і н а. Вам добре так говорити.

Входить Р е л л і н г.

Г е д в і г (кидаючись назустріч йому). Тато у вас?

Г і н а (водночас). У вас він?

Р е л л і н г. Ну звичайно.

Г е д в і г. І ви не сказали нам!

Р е л л і н г. Так; я — тва-арюка! Але, по-перше, мені довелось морочитися з іншою тва-арюкою — з демонічною натурою, звичайно; а по-друге, я сам заспав.

Г і н а. Що він каже сьогодні?

Р е л л і н г. Та нічого не каже.

Г е д в і г. Зовсім не розмовляє?

Р е л л і н г. Ні пари з уст.