Розділ «Дика качка»

Г р е г е р с (тихо). Візьми ж участь у розмові, Яльмаре.

Я л ь м а р (щулячись). Про що мені говорити?

О г р я д н и й п а н. По-вашому, пане Верле, слід вважати токайське до певної міри корисним для шлунка?

В е р л е (біля каміна). За токайське, яке ви сьогодні пили, в усякому разі, смію поручитися. Один з найвдаліших випусків. Так ви, здається, й оцінили?

О г р я д н и й п а н. Так, напрочуд тонке.

Я л ь м а р (невпевнено). А хіба вино випускається не завжди однакове?

О г р я д н и й п а н (сміючись). Ні, ви незрівнянні!

В е р л е (посміхаючись). Таких знавців не варто й частувати тонкими винами.

П л і ш и в и й п а н. Токайське, як і ваші фотографії, пане Екдаль, потребує сонця. Адже для фотографії необхідне сонячне світло, правда ж?

Я л ь м а р. Авжеж, світло, звичайно, багато значить.

Ф р у С ь о р б ю. Для камергерів теж, кажуть, страх як потрібне «сонце».

П л і ш и в и й п а н. Фі, фі! Заяложений дотеп!

К о р о т к о з о р и й п а н. Пані глузує…

О г р я д н и й п а н. Та ще й з нас! (Погрожує їй.) Фру Берто, фру Берто!

Ф р у С ь о р б ю. Так, але це чистісінька правда, що випуски можуть дуже різнитися. Найстаріші найкращі.

К о р о т к о з о р и й п а н. Мене ви до старих залічуєте?

Ф р у С ь о р б ю. О ні!

П л і ш и в и й п а н. Он як! А мене, чарівна фру Сьорбю?

О г р я д н и й п а н. А мене? До якого випуску ви нас залічуєте?

Ф р у С ь о р б ю. Вас, панове, я залічую до солодких випусків. (Відпиває із склянки пунш.)