Розділ «Дика качка»

Г р е г е р с. … Яка вела тут господарство останній рік, коли мати злягла?

Я л ь м а р. Атож. Але, дорогий мій, я знаю напевне, що батько твій писав тобі про моє одруження.

Г р е г е р с (підвівшись з крісла). Так, писав… Але не написав, що… (Ходить по кімнаті.) Стривай… Може, все-таки… Якщо пригадаю гарненько… Адже батько пише завжди так коротко. (Сідаючи на поруччя крісла.) Слухай, Яльмаре, скажи… Це так цікаво… Скажи, як ти познайомився з Гіною… З твоєю дружиною?

Я л ь м а р. Та дуже просто. Гіна недовго залишалася у вас в домі. Надто вже важко, клопітно було. Мати твоя злягла… Ну, Гіні не під силу стало справлятися, вона й відмовилась. Це було за рік до смерті твоєї матері… Чи того ж року…

Г р е г е р с. Того ж. А я був тоді вже на заводі. Ну а потім?

Я л ь м а р. Потім Гіна жила зі своєю матір’ю, мадам Гансен. Теж ділова була, працьовита жінка. Вона тримала невеличку їдальню і одну кімнатку здавала. Гарненька така була кімнатка, чиста, затишна.

Г р е г е р с. І тобі, мабуть, саме й пощастило взяти цю кімнатку?

Я л ь м а р. Авжеж; це знову ж таки твій батько підказав мені. Ну, і от… Бачиш… Саме тоді я, власне, й познайомився з Гіною.

Г р е г е р с. І посватався до неї?

Я л ь м а р. Так. Молодим хіба довго закохатися?… Гм…

Г р е г е р с (підводиться і ходить по кімнаті). Скажи мені… Коли ти посватався… Чи не тоді батько і дав тобі… Тобто я хочу спитати — ти тоді й почав вивчати фотографування?

Я л ь м а р. От-от. Адже мені дуже хотілося влаштуватись; чим скоріше, тим краще. Нам обом, і твоєму батькові і мені, спало на думку, що найвірніше і найлегше мені взятися до цього діла. Гіна теж була згодна. Тут, бачиш, долучилася ще одна обставина — такий щасливий збіг, що Гіна вміла ретушувати.

Г р е г е р с. Напрочуд щасливо все склалося!

Я л ь м а р (підводячись із вдоволеним виглядом). Чи не так? Напрочуд щасливо!

Г р е г е р с. Так, признаюся. Батько відіграв для тебе роль начебто провидіння.

Я л ь м а р (схвильований). Він не покинув сина свого давнього друга в скруті. Сердечна людина твій батько.

Ф р у С ь о р б ю (входить з другої кімнати під руку з Верле). І не перечте, шановний комерсанте. Нема чого вам туди ходити і псувати собі очі, дивлячись на ті вогні.

В е р л е (випускаючи її руку і проводячи рукою по очах). Так, мабуть, ви маєте рацію.

П е т т е р с е н і Й є н с е н входять з тацями.

Ф р у С ь о р б ю (звертаючись до гостей, що в другій кімнаті). Прошу вас, панове! Хто бажає склянку пуншу, ласкаво просимо сюди!