Розділ «Дика качка»

Ф р у С ь о р б ю (підходячи, півголосом). Ви йдете, Екдаль?

Я л ь м а р. Так.

Ф р у С ь о р б ю. Вітайте Гіну.

Я л ь м а р. Дякую.

Ф р у С ь о р б ю. І скажіть, що якось днями я навідаюсь до неї.

Я л ь м а р. Дякую. (До Грегерса.) Не проводжай мене. Я хочу піти непомітно. (Повільно, немов проходжуючись, прямує до другої кімнати і йде праворуч.)

Ф р у С ь о р б ю (тихо до Петтерсена, який повернувся). Ну, дали що-небудь старому?

П е т т е р с е н. Аякже. Всунув йому в кишеню пляшку коньяку.

Ф р у С ь о р б ю. Не знайшли нічого кращого.

П е т т е р с е н. А він кращого за це нічого й не знає, фру Сьорбю.

О г р я д н и й п а н (на дверях, з нотами в руках). Чи не заграли б ми з вами в чотири руки, фру Сьорбю?

Ф р у С ь о р б ю. З охотою, ходімо.

Г о с т і. Браво, браво!

Ф р у С ь о р б ю і г о с т і виходять до другої кімнати праворуч. Грегерс залишається біля каміна. Верле шукає щось на письмовому столі, очевидно, вичікуючи, щоб Грегерс пішов, але той не ворушиться, і Верле сам прямує до дверей.

Г р е г е р с. Батьку, чи можеш приділити мені хвилинку?

В е р л е (зупиняючись). Чого тобі?

Г р е г е р с. Мені треба сказати тобі кілька слів.

В е р л е. Хіба не можна почекати, поки ми залишимося самі?

Г р е г е р с. Ні, не можна. Може так статися, що нам з тобою не доведеться більше залишатися самим.

В е р л е (підходячи ближче). Що це означає?