Розділ «Дика качка»

Г р е г е р с. Так, так. Але з вигляду ти мало змінився.

Я л ь м а р (дещо похмуро). Зате всередині як. Там, повір, зовсім інше! Ти ж бо знаєш, яке нас лихо спіткало, відколи ми з тобою не бачились.

Г р е г е р с (знизивши голос). Що з твоїм батьком тепер?

Я л ь м а р. Облишмо цю розмову, любий мій. Бідний, нещасний батько, звичайно, живе у мене. Адже він більше й не має нікого на світі. Але, знаєш, мені нестерпно важко говорити про це. Розкажи краще, як тобі жилося там, на заводі.

Г р е г е р с. Чудово, — цілковита самотність; можна було досхочу думати і розмірковувати про багато, багато що… Іди сюди, сядьмо зручніше. (Сідає в крісло біля каміна і садовить Яльмара у друге поруч.)

Я л ь м а р (схвильовано). Тобі, у всякому разі, спасибі, Грегерсе, за те, що ти запросив мене на обід до твого батька. Тепер я бачу, що ти більше нічого не маєш проти мене.

Г р е г е р с (здивовано). З чого ти взяв, що я щось мав проти тебе?

Я л ь м а р. Ну, перші роки все-таки мав.

Г р е г е р с. Коли ж це?

Я л ь м а р. Після того великого нещастя. Воно й природно з твого боку. Адже й твого батька мало не втягли тоді в… В усі ці жахливі історії!

Г р е г е р с. І тому я мав сердитися на тебе? Хто тобі втовкмачив це в голову?

Я л ь м а р. Та вже я знаю, Грегерсе. Твій батько сам мені казав.

Г р е г е р с (вражений). Батько! Он воно що! Гм… І через це відтоді ти й разу не нагадав мені про себе… Хоча б словом?

Я л ь м а р. Так.

Г р е г е р с. Навіть коли засновував фотографію?…

Я л ь м а р. Батько твій сказав, що ліпше не писати тобі ні про що.

Г р е г е р с (дивлячись просто перед собою). Так, так, мабуть, він мав рацію… Але скажи мені тепер, Яльмаре… Чи вдоволений ти своїм становищем?

Я л ь м а р (злегка зітхнувши). Та-ак, власне, не можу поскаржитись. А спочатку, як можеш догадатися, мені було трохи не по собі. Адже в зовсім інші умови життя потрапив. Та й взагалі все пішло інакше. Це велике нещастя з батьком, розорення… Сором і ганьба, Грегерсе…

Г р е г е р с (здригаючись). Так-так, так-так…

Я л ь м а р. Нічого було й думати продовжувати освіту. У нас ні копійки не залишилось. Навіть ще борги виявились. Найбільше твоєму батькові, здається…