Розділ «Дика качка»

Г р е г е р с. Он як?

Ф р у С ь о р б ю. Ваш батько знає все до найменшої подробиці, що тільки можуть сказати про мене з деякою підставою добрі люди. Я сама розповіла йому про все одразу ж, тільки-но він натякнув мені про свої наміри.

Г р е г е р с. Виходить, ви відвертіші, ніж інші.

Ф р у С ь о р б ю. Я завжди була відвертою. Це нам, жінкам, більше з руки.

Я л ь м а р. Що ти на це скажеш, Гіно?

Г і н а. Що ж, жінки бувають різні. Одна так міркує, друга інакше.

Ф р у С ь о р б ю. Ну, Гіно, по-моєму, найрозумніше робити так, як я. І Верле так само нічого не затаїв од мене про своє минуле. Саме це нас і зв’язало тісніше. Тепер він може говорити зі мною про все, не криючись, щиросердно, як дитина. А якраз це йому ніколи не вдавалося раніше. Він, такий квітучий мужчина, яким був колись, протягом усієї своєї молодості, усіх кращих своїх років тільки й чув самі докори. Та ще частенько без ніякого приводу… За самою лише підозрою, уявою… Наскільки мені відомо.

Г і н а. Що правда, то правда.

Г р е г е р с. Ну, коли тут підуть такі інтимні розмови, мені краще забратися звідси.

Ф р у С ь о р б ю. Залишайтесь, я більше ні слова не скажу. Мені б хотілося тільки, щоб ви знали, що я не вдавалася ні до яких хитрощів, нічого не приховувала. Може, комусь здається, що бозна-яке щастя випало на мою долю. Так воно й є — до певної міри. Але я все-таки скажу, що беру не більше, ніж даю сама. Я, звичайно, ніколи не залишу його. Берегтиму його і доглядатиму, як ніхто інший, особливо тепер, коли він скоро стане цілком безпорадним.

Я л ь м а р. Безпорадним?

Г р е г е р с (до фру Сьорбю). Так, так, тільки не треба говорити тут про це.

Ф р у С ь о р б ю. Все одно цього не приховаєш, як там не старайся. Він скоро осліпне.

Я л ь м а р (вражений). Осліпне? Як це дивно. І він теж осліпне?

Г і н а. Хіба мало кому доводиться сліпнути.

Ф р у С ь о р б ю. Адже можна собі уявити, що це значить для ділової людини. Ну, я й постараюся заміняти йому очі, наскільки зможу… Але мені вже пора. Страх скільки ще справ. Ага, ось що мені треба було передати вам, Екдалю. Коли Верле може чимось стати для вас у пригоді, зверніться до Гроберга.

Г р е г е р с. За таку ласку Яльмар Екдаль навряд чи подякує.

Ф р у С ь о р б ю. Хіба? Однак раніше, мені здається…

Г і н а. Так, Берто, тепер Екдалеві не годиться користуватися будь-якими послугами комерсанта Верле.

Я л ь м а р (повільно, значливо). Вітайте від мене вашого майбутнього чоловіка і скажіть, що я невдовзі маю намір зайти до бухгалтера Гроберга…