Розділ «Дика качка»

Р е л л і н г. По-вашому, подружжя Екдаль не таке, як треба?

Г р е г е р с. Воно, мабуть, не гірше від багатьох інших, на жаль. Але це ще не справжнє подружжя.

Я л ь м а р. Ти ніколи не підносився до ідеальних вимог, Реллінг.

Р е л л і н г. Дурниця, любий мій!… Дозвольте спитати, пане Верле, чи багато — ну хоча б приблизно — бачили ви справжніх подружжів на своєму віку?

Г р е г е р с. Мабуть, навряд чи хоч одне.

Р е л л і н г. І я також.

Г р е г е р с. Але я бачив без краю багато подружжів протилежного типу. І мав нагоду близько спостерігати, як такий союз може покалічити і чоловіка, і жінку.

Я л ь м а р. Людина може втратити будь-які моральні устої. Ось у чому весь жах.

Р е л л і н г. Я, власне, ніколи не був одружений по-справжньому і через те не смію судити про ці речі. Але знаю все-таки, що до подружжя належить і дитина. А дитини ви не займайте.

Я л ь м а р. О!… Гедвіг!… Моя бідолашна Гедвіг!

Р е л л і н г. То чи не будете ви ласкаві не вплутувати сюди Гедвіг? Ви обоє люди дорослі. Ви собі плутайтесь і розплутуйтесь між собою, як знаєте, якщо є охота. Але з Гедвіг ви повинні бути обережніші, кажу я. Бо інакше недовго й до біди!

Я л ь м а р. До біди!

Р е л л і н г. Так. Вона й себе може зробити нещасною… Та, чого доброго, й інших.

Г і н а. Та звідки ви це знаєте, Реллінг?

Я л ь м а р. Щось з очима?…

Р е л л і н г. Не в очах тут справа. Але Гедвіг у небезпечному віці. Хіба мало які дурниці можуть спасти їй на думку.

Г і н а. Так, уявіть, на неї таки й находить! Вигадала якусь погану гру з вогнем на кухні. Каже, що в пожежу грається. Я вже й так усе боюся, щоб не спалила, бува, будинку.

Р е л л і н г. Ось бачите. Я так і знав.

Г р е г е р с (до Реллінга). Але чим же ви це поясните?

Р е л л і н г (понуро). У неї перехідний вік, шановний.