Розділ «Дика качка»

Р е л л і н г. Ви знову хочете вийти заміж?

Ф р у С ь о р б ю. Так, видно, до цього йдеться. Верле уже заготовив усі папери. Весілля справимо тихе, там, на заводі.

Г р е г е р с. То дозвольте мені, як доброму пасинкові, побажати вам щастя.

Ф р у С ь о р б ю. Дякую, якщо ви це говорите щиро. Я сподіваюсь, що в цьому шлюбі ми обоє будемо щасливі — і Верле, і я.

Р е л л і н г. Цілком можете сподіватися. Комерсант Верле ніколи не напивається п’яний, наскільки я знаю, і не має звички бити своїх жінок, як небіжчик коновал.

Ф р у С ь о р б ю. Ах, дайте мертвим спокій. І у Сьорбю були свої хороші риси.

Р е л л і н г. У комерсанта Верле, я гадаю, знайдеться їх трохи більше.

Ф р у С ь о р б ю. Він принаймні не занапастив того кращого, що в ньому є. А той, хто це зробив, нехай на себе нарікає.

Р е л л і н г. Загуляємо ж ми сьогодні з Мольвіком!

Ф р у С ь о р б ю. Не треба, Реллінгу. Ну прошу, заради мене.

Р е л л і н г. Іншого нічого не залишається. (До Яльмара.) Ходімо і ти з нами.

Г і н а. Ні, вже Яльмар вам не товариш у ваших карамболях!

Я л ь м а р (сердито, півголосом). Та помовч ти!

Р е л л і н г. Прощавайте, фру… Верле! (Виходить.)

Г р е г е р с (до фру Сьорбю). Ви, як видно, досить близько знайомі з лікарем Реллінгом?

Ф р у С ь о р б ю. Так, ми давні знайомі. Був час, коли з ним могло дійти і… До серйозного.

Г р е г е р с. Щастя ваше, мабуть, що не дійшло.

Ф р у С ь о р б ю. Ще б пак. Але я завжди була обережна, не піддавалася захопленням. Жінці не можна бути необачною у таких випадках.

Г р е г е р с. А ви не боїтесь, що я шепну батькові про це давнє знайомство?

Ф р у С ь о р б ю. Ви думаєте, я сама давно не розповіла йому?