Розділ «Дика качка»

Я л ь м а р. Ти одразу ж повинна була розказати мені!… Я б знав, яка ти…

Г і н а. Та хіба ти б усе-таки оженився на мені?

Я л ь м а р. Як ти можеш навіть думати таке!

Г і н а. Отож-бо й воно. Тому я й не посміла тобі сказати тоді ж. Адже я дуже покохала тебе, — ти знаєш. А хто ж собі ворог? Не могла ж я зовсім занапастити себе…

Я л ь м а р (ходить по кімнаті). І це мати моєї Гедвіг! Знати, що усім, що я бачу навколо себе… (жбурляє ногою стілець) Усім моїм домашнім вогнищем… Я завдячую щасливому попередникові! О, цей демон-спокусник!

Г і н а. Ти шкодуєш, каєшся у цих чотирнадцяти-п’ятнадцяти роках, що ми прожили разом?

Я л ь м а р (зупиняючись перед нею). Скажи мені, чи не каялася ти щоденно, щогодинно у своєму злочинному мовчанні, яким ти, наче павутинням, обплутала мене? Ну скажи: тебе не мучили вдень і вночі докори совісті?

Г і н а. Любий Екдалю, чи до того мені було? Скільки клопоту по хазяйству та інше…

Я л ь м а р. То ти ніколи не кидаєш допитливого погляду на своє минуле?

Г і н а. Їй-богу, я майже й забула про всі ці давні інтрижки!

Я л ь м а р. О, ця тупа, бездушна байдужість! Вона мене найбільше обурює!… Навіть і тіні каяття!

Г і н а. Але скажи і ти мені, Екдалю… Що б з тобою було, якби тобі не зустрілася така дружина, як я?

Я л ь м а р. Така!…

Г і н а. Еге, я ж і хазяйновитіша за тебе, і пристосовуюсь краще до всього. Воно й зрозуміло, бо я старша за тебе на два роки.

Я л ь м а р. Що було б зі мною?

Г і н а. Звичайно, ти ж зовсім було збився на манівці, перед тим як зійтися зі мною. Не будеш же ти заперечувати.

Я л ь м а р. Ти називаєш це збитися на манівці? Та де тобі зрозуміти, що діється з людиною, коли вона у такому відчаї… Особливо з людиною, що має таку полум’яну душу, як я.

Г і н а. Авжеж, так, можливо. Я й не докоряю тобі. Ти став такою хорошою людиною, коли обзавівся своєю сім’єю… І от, ми було улаштувались так гарно, добре. Незабаром і ми з Гедвіг могли б уже поволі дозволяти собі дещо лишнє з їжі та одягу…

Я л ь м а р. У цьому болоті брехні й облуди!

Г і н а. О, це все та огидна людина! Принесла ж його нечиста до нас у дім!