Розділ «Дика качка»

Г і н а. Чуєш? І мати його теж була придуркувата.

Я л ь м а р. Тим більше йому потрібна дружня увага. (До Гіни.) Не запізнись, гляди, з обідом. Прощавайте поки що. (Виходить.)

Р е л л і н г. Ото досада, що цей чоловік не провалився крізь землю там де-небудь у шахтах!

Г і н а. Господи!… Що це ви говорите!

Р е л л і н г (бурмоче). Та в мене щодо цього свої міркування.

Г і н а. Ви справді думаєте, що молодий Верле божевільний?

Р е л л і н г. На жаль, ні. Він не більше божевільний, ніж багато інших людей довкола нас. Але з ним все-таки щось не гаразд, це вірно.

Г і н а. Що ж з ним таке?

Р е л л і н г. А ось що, фру Екдаль: він одержимий на гарячку чесності.

Г і н а. Гарячку чесності?

Г е д в і г. Хіба є така хвороба?

Р е л л і н г. Та-ак, це наша національна хвороба. Але проявляється вона лише спорадично. (Киваючи Гіні.) Спасибі за сніданок! (Виходить.).

Г і н а (збентежено ходить по кімнаті). Ах, цей Грегерс Верле!… Завжди він був… Таким пострахом.

Г е д в і г (стоячи біля столу, допитливо дивиться на матір). Як усе це дивно.

Дія четверта

Павільйон яльмара екдаля. Серед кімнати фотографічний апарат, покритий сукном, п’єдестал, два стільці, консоль і т. ін. Видно, що тільки що фотографувалися. Вечоріє. Сонце сідає. Згодом у кімнаті починає сутеніти.

Г і н а (стоїть біля вхідних дверей з касетою і мокрим негативом у руках і каже до когось у коридор). Так, так, будьте спокійні. Коли я вже що обіцяю, то завжди зроблю. Перша дюжина буде готова на понеділок… До побачення!

Чути, як хтось спускається сходами. Гіна зачиняє двері, ховає негатив у касету і вставляє її у прикритий апарат.

Г е д в і г (виходить з кухні). Пішли?

Г і н а (прибирає в кімнаті). Так, хвалити Бога, спровадила нарешті.