Розділ «Дика качка»

В е р л е. Ти, здається, вважаєш фотографа Екдаля людиною, яка здатна подякувати тобі за таку дружню послугу?

Г р е г е р с. Атож! Він така людина.

В е р л е. Гм… Побачимо.

Г р е г е р с. І крім того, якщо мені взагалі жити на світі, я мушу знайти ліки для своєї хворої совісті.

В е р л е. Їй ніколи не одужати. У тебе з дитячих років хвора совість. Це ти успадкував від матері, Грегерсе… Іншої спадщини вона тобі не залишила.

Г р е г е р с (зневажливо, з посмішкою). Ти все ще не можеш змиритися з тим, що промахнувся, сподіваючись узяти за нею великий капітал?

В е р л е. Не варто відхилятися… Отже, ти маєш твердий намір навести фотографа Екдаля на слід, який вважаєш вірним?

Г р е г е р с. Так, це мій твердий намір.

В е р л е. Ну, в такому разі я міг би й не підніматися сюди. Мабуть, марно тебе й питати, чи згоден ти повернутися додому, до мене?

Г р е г е р с. Так, марно.

В е р л е. І до фірми, мабуть, теж не захочеш вступити?

Г р е г е р с. Ні.

В е р л е. Прекрасно. Але оскільки я збираюся тепер вдруге одружитися, нам треба зробити поділ.

Г р е г е р с (жваво). Ні, я не бажаю цього.

В е р л е. Ти не бажаєш?

Г р е г е р с. Совість мені не дозволяє.

В е р л е (помовчавши). Ти знову поїдеш на завод?

Г р е г е р с. Ні. Я вважаю, що більше не служу в тебе.

В е р л е. Але що ж ти маєш намір робити?

Г р е г е р с. Досягнути мети, яку собі поставив. Більше нічого поки що.