Розділ «Дика качка»

Г р е г е р с. У мене?… Ну… (Хоче йти.)

Г і н а. Ні, їй-богу, там такий безлад!…

В е р л е. То в коридорі, чи що. Мені треба поговорити з тобою сам на сам.

Я л ь м а р. Ви можете поговорити тут, пане комерсант. Перейдімо до вітальні, Реллінг.

Я л ь м а р і Р е л л і н г виходять у двері праворуч, Г і н а і Г е д в і г — до кухні.

Г р е г е р с (після короткої паузи). Ну от, тепер ми з тобою сам на сам.

В е р л е. Ти вчора натякав… І якщо ти після цього перебрався до Екдаля, мені залишається припустити, що ти намислив щось проти мене.

Г р е г е р с. Намислив — розплющити очі Яльмарові Екдалю. Нехай він побачить своє становище так, як воно є. От і все.

В е р л е. То це і є та мета життя, про яку ти говорив учора?

Г р е г е р с. Так. Тільки це мені й залишилося з твоєї ласки.

В е р л е. Хіба я покалічив твою душу, Грегерсе?

Г р е г е р с. Ти покалічив усе моє життя. Я вже не кажу про матір… Але тобі я мушу дякувати, що терплю тепер докори совісті…

В е р л е. Ах, тепер уже і совість уражена!

Г р е г е р с. Мені слід було виступити проти тебе ще тоді, коли ти ставив пастку лейтенантові Екдалю. Мені слід було попередити його, бо я почував, до чого йшлося.

В е р л е. Звичайно, тобі не слід було мовчати.

Г р е г е р с. Я не наважився. Такий я був заляканий, боягузливий. Я страшенно боявся тебе… І тоді, і довгий час згодом.

В е р л е. Тепер, як видно, страх цей минув.

Г р е г е р с. На щастя. Нашого гріха перед старим Екдалем, і мого, і… Інших осіб, не загладити ніколи. Але Яльмара я можу ще визволити з цієї брехні, облуди, в яких він заплутався і йде до загину.

В е р л е. І ти гадаєш, що цим ти зробиш добре діло?

Г р е г е р с. Так, я певен.