Розділ «Дика качка»

Г р е г е р с (до Гіни). Що у них там таке?

Г і н а. Ви не думайте, не бозна-що.

Екдаль з Яльмаром ідуть у глибину кімнати і розсувають двері, кожен свою половину; Гедвіг допомагає старому. Грегерс стоїть біля дивана. Гіна спокійно продовжує шити. Крізь прочинені двері видно просторе, довге, неправильної форми горище із закутками та димарями. У даху кілька слухових вікон, крізь які проникає яскраве місячне сяйво, що освітлює деякі кутки горища; решта губиться в мороці.

Е к д а л ь (до Грегерса). Підійдіть сюди ближче.

Г р е г е р с (іде до них). Та що там, власне, у вас таке?

Е к д а л ь. А ось подивіться. Гм…

Я л ь м а р (трохи зніяковіло). Тут його володіння — розумієш?

Г р е г е р с (біля дверей зазирає на горище). Ви держите курей, лейтенанте Екдаль.

Е к д а л ь. Гадаю — держимо курей. Тепер усі сидять на сідалах. А подивились би ви на них удень, на цих курей!

Г е д в і г. А потім ще…

Е к д а л ь. Тсс!… Ні слова поки що.

Г р е г е р с. І голуби у вас є, як бачу.

Е к д а л ь. О, так. І голуби у нас знайдуться! Для них під самим дахом і ящики приладнано — для несіння яєць. Голуби, знаєте, люблять кублитися якнайвище.

Я л ь м а р. Це все не прості голуби.

Е к д а л ь. Прості! Як можна таке подумати! У нас турмани! І воласті є теж. А ось ходіть-но сюди! Бачите ящик отам, біля стіни?

Г р е г е р с. Бачу. Для чого це він у вас?

Е к д а л ь. Там сплять уночі кролики, батечку.

Г р е г е р с. То у вас і кролики є?

Е к д а л ь. Авжеж, як бачите, хай йому чорт, і кролики! Чуєш, Яльмаре? Він питає, чи є у нас кролики? Гм… А ось тепер найголовніше. Зараз. Відсунься, Гедвіг. А ви станьте тут. Ось так. І дивіться сюди… Бачите, он там кошик із соломою?

Г р е г е р с. Бачу. І в ньому сидить якийсь птах.