Розділ «Дика качка»

Я л ь м а р. Це, власне, ательє, як бачиш…

Г і н а. Тут просторіше, ми тут здебільшого і сидимо.

Я л ь м а р. Раніше у нас було приміщення краще. Але ця квартира зручніша тим, що є лишній куток.

Г і н а. У нас є ще кімнатка за коридором, з окремим ходом, її ми здаємо.

Г р е г е р с (до Яльмара). Он як, і хтось уже є?

Я л ь м а р. Поки що нема. Справа не так швидко робиться, як бачиш. Доводиться клопотатись. (До Гедвіг.) То що ж з пивом?

Гедвіг киває головою і виходить до кухні.

Г р е г е р с. Це твоя дочка?

Я л ь м а р. Так, це Гедвіг.

Г р е г е р с. Одна-єдина?

Я л ь м а р. Єдина. В ній уся наша радість і (знижуючи голос) в ній же й найглибше наше горе, Грегерсе!

Г р е г е р с. Та що ти кажеш?

Я л ь м а р. Їй загрожує біда — осліпнути.

Г р е г е р с. Осліпнути!

Я л ь м а р. Так. Поки що наявні лише перші симптоми. І ще це може бути нескоро. Але лікар попередив нас, що це неминуче.

Г р е г е р с. Яке страшне нещастя! Звідки це в неї?

Я л ь м а р (зітхаючи). Спадкове, мабуть.

Г р е г е р с (вражений). Спадкове?

Г і н а. У матері Екдаля теж були слабі очі.

Я л ь м а р. Так. Батько каже. Я її не пам’ятаю.