Розділ «Дика качка»

Г р е г е р с. Бідна дівчинка! А як вона до цього ставиться?

Я л ь м а р. Та ти розумієш, нам не вистачає мужності сказати їй про це. Вона й не підозрює небезпеки. Весела, безжурна, щебечучи мов пташка, летить вона назустріч вічному морокові. (Зовсім пригнічений.) Ах, це просто вбиває мене, Грегерсе.

Гедвіг приносить тацю з пляшкою і склянками, яку ставить на стіл.

(Гладить її по голові). Спасибі, спасибі, Гедвіг.

Гедвіг обнімає його за шию руками і шепоче йому щось на вухо.

Ні. Бутербродів не треба. (Озираючись.) Проте, може, Грегерс з’їсть що-небудь?

Г р е г е р с (роблячи заперечливий жест рукою). Ні, ні, дякую.

Я л ь м а р (тим же сумним тоном). Ну, та подай все-таки… Добре, якби знайшовся окрайчик. Тільки намаж гарненько маслом — не забудь.

Г е д в і г весело киває і виходить знову до кухні.

Г р е г е р с (який стежив за нею очима). А на вигляд вона досить міцна, здорова, мені здається.

Г і н а. Так, ні на що більше, хвалити Бога, поскаржитись не можна.

Г р е г е р с. Вона, мабуть, буде з часом схожа на вас, фру Екдаль. Скільки їй років?

Г і н а. Скоро рівно чотирнадцять. Післязавтра день її народження.

Г р е г е р с. Висока як на свій вік.

Г і н а. Так. Вона дуже вигналася за останній рік.

Г р е г е р с. За такими-от підлітками найкраще і можна простежити, як сам старієшся… А скільки вже років ви одружені?

Г і н а. Та от… Скоро п’ятнадцять.

Г р е г е р с. Скажіть! Невже стільки?

Г і н а (насторожуючись, дивиться на нього). Так, звичайно, так.

Я л ь м а р. Авжеж, авжеж. Мало не п’ятнадцять років. (Переходячи на інший тон.) Повільно, мабуть, тяглися для тебе ці роки там, на заводі, Грегерсе?