Розділ «Дика качка»

Г е д в і г (підходячи до нього). Тату, чи не принести тобі флейту?

Я л ь м а р. Ніякої флейти мені не потрібно. Не до розваг мені. (Ходить по кімнаті.) Так, працюватиму завтра. За цим діло не стане. Працюватиму, поки сил вистачить…

Г і н а. Але, любий мій, я зовсім не те хотіла…

Г е д в і г. Тату, чи не принести тобі пива?

Я л ь м а р. Не треба. Нічого мені не треба. (Зупиняючись.) Пива?… Ти пива пропонувала?

Г е д в і г (жваво). Еге, тату. Чудове, свіже.

Я л ь м а р. Ну… Якщо вже тобі неодмінно хочеться… Принеси пляшечку.

Г і н а. Так, так! От і добре буде.

Гедвіг біжить до кухні.

Я л ь м а р (що стоїть біля пічки, зупиняє Гедвіг, дивиться на неї, бере за голову і пригортає до себе). Гедвіг! Гедвіг!

Г е д в і г (із сльозами радості). Любий татусю!

Я л ь м а р. Ні, не називай мене так. Сидів, ласував там усякими їствами, за столом у багатія… Плавав у достатку… І я ще міг…

Г і н а (сидячи біля стола). Ах, дрібниці які, Екдалю.

Я л ь м а р. Так! Ви вже не коріть мене за кожну провину. Ви ж знаєте, що я вас дуже люблю.

Г е д в і г (обвиваючи його руками). І ми тебе страшенно любимо, тату.

Я л ь м а р. А коли я іноді що й не так зроблю… То, Господи Боже мій… Пам’ятайте, що мене обсідають клопоти. Ну! (Витирає очі.) Не треба пива в таку хвилину. Давай флейту.

Гедвіг біжить до полиць і приносить батькові флейту.

Дякую!… Ось так. З флейтою в руках, у колі моїх рідних… О-о!

Гедвіг сідає біля матері. Яльмар, ходячи по кімнаті, старанно і сентиментально починає виводити на флейті народний чеський танцювальний мотив, у найповільнішому елегічному темпі.

(Уриваючи гру, простягає до дружини ліву руку і промовляє розчулено.) Нехай домівка наша бідна і тісна, Гіно. Все ж це наш власний куток. І я скажу: добре у нас тут! (Знову починає грати, але одразу ж лунає стукіт у вхідні двері.)