Розділ «Дика качка»

Я л ь м а р. Скоріше в’ється.

Г е д в і г (дещо згодом смикає його за рукав). Тату!

Я л ь м а р. Чого тобі?

Г е д в і г. Ти сам знаєш.

Я л ь м а р. І зовсім ні.

Г е д в і г (сміючись і хникаючи). Ну, тату! Годі мучити мене!

Я л ь м а р. Та що таке?

Г е д в і г (термосячи його). Ну, годі, годі, давай же, тату! Адже ти обіцяв мені принести щось смачне!

Я л ь м а р. От тобі й маєш, забув!

Г е д в і г. Неправда, неправда! Ти навмисне дратуєш мене! Соромно! Куди ти заховав?

Я л ь м а р. Таж тобі кажу, справді забув. Проте, стривай! Дещо в мене все-таки є для тебе. (Йде і риється в кишенях фрака.)

Г е д в і г (стрибаючи і плескаючи в долоні). Мамо, мамо!

Г і н а. От бачиш… Зачекай лишень і…

Я л ь м а р (з папірцем у руках). Ось воно!

Г е д в і г. Оце?… Папірець?…

Я л ь м а р. Це перелік страв, усіх страв, які подавали. Бачиш написано: «Меню». Це й означає перелік страв.

Г е д в і г. А більше в тебе нічого нема?

Я л ь м а р. Кажуть же тобі — забув. Та й повір мені — шкідливі всі ці ласощі. Сядь там біля стола і читай страви по черзі, а я тобі потім опишу, які вони були на смак. На ось.

Г е д в і г (ковтаючи сльози). Дякую. (Сідає, але не читає).

Гіна робить їй знак. Яльмар помічає це.