Розділ «Дика качка»

Е к д а л ь. А вони сперечатися почали?

Я л ь м а р. Спробували було. Зате й переконалися, що і камергери недалеко зайшли. Так само — не всі випуски однакові. Одні трохи кращі, інші дещо гірші!

Г і н а. Ні, чого тільки ти не придумаєш!

Е к д а л ь. Хе-хе! Ти так їм і відважив?

Я л ь м а р. Так, як то кажуть, просто у вічі!

Е к д а л ь. Чуєш, Гіно? Самим камергерам! Просто у вічі!

Г і н а. Та невже! Просто у вічі?

Я л ь м а р. Тільки не варто про це базікати. Таких речей не розповідають. До того ж, уся розмова відбувалась у найприязнішому, жартівливому тоні, звичайно. Люди, по суті, усі такі люб’язні, веселі; навіщо їх було кривдити? Ні-і!

Е к д а л ь. А все-таки — просто у вічі!

Г е д в і г (пестячись). Як цікаво, що ти у фраку. Страшенно тобі личить, тату!

Я л ь м а р. Правда? Він і справді сидить досить непогано. Майже як на мене шитий… Хіба що трошечки ріже під пахвами… Допоможи-но, Гедвіг! (Скидає фрак.) Краще надягти піджак. Куди ти діла піджак, Гіно?

Г і н а. Зараз. (Приносить піджак і допомагає Яльмарові надіти його.)

Я л ь м а р. Ось так. Не забудь тільки повернути Мольвіку фрак завтра ж вранці, якнайраніше.

Г і н а (кладучи фрак). Та вже не забуду.

Я л ь м а р (потягуючись). А-а! Воно все-таки зручніше так. Та й такий вільний домашній одяг більше підходить до всього мого зовнішнього вигляду. Як тобі здається, Гедвіг?

Г е д в і г. Еге ж, тату!

Я л ь м а р. А коли ще розтріпати галстук, ось так — кінцями порізно… Дивись! Як?

Г е д в і г. Так. Це дуже пасує до твоїх вусів і довгого кучерявого волосся.

Я л ь м а р. Я б сказав не кучерявого, а скоріше хвилястого.

Г е д в і г. Адже воно дуже кучерявиться.