Розділ «Дика качка»

Е к д а л ь. Ти, здається, мене не бачив?

Я л ь м а р. Ні. Але там казали, що ти пройшов через… Я хотів тебе наздогнати…

Е к д а л ь. Гм… Дуже мило з твого боку!… А що воно за люди були там?

Я л ь м а р. Різні. Камергер Флор, камергер Балле, камергер Касперсон, камергер такий-то і такий… Я не знаю всіх.

Е к д а л ь (киваючи). Чуєш, Гіно! З самими камергерами сидів.

Г і н а. Еге, тепер там страх як пишно стало в домі.

Г е д в і г. Що ж вони, співали ці камергери? Чи вголос читали що-небудь?

Я л ь м а р. Ні, тільки нісенітниці верзли. Хотіли було мене примусити декламувати. Та їм не пощастило.

Е к д а л ь. Не пощастило їм?

Г і н а. А ти ж би чудово зміг.

Я л ь м а р. Ні, не треба бути до послуг усім і всякому. (Ходячи по кімнаті.) Принаймні, я не з таких.

Е к д а л ь. Ні, ні. Яльмар не з таких.

Я л ь м а р. Не знаю, чого це мені конче потрібно розважати гостей у тих рідких випадках, коли я буваю у товаристві. Нехай інші стараються. Ці молодчики тільки те й роблять, що переходять з дому в дім — попоїсти та попити. Нехай вони й розплачуються за частування.

Г і н а. Та невже ти так і сказав?

Я л ь м а р (наспівуючи). Хо-хо-хо! Довелось-таки і їм дещо проковтнути.

Е к д а л ь. Самим камергерам!

Я л ь м а р. Авжеж, і їм. (Між іншим.) Потім у нас ще виникла невелика суперечка щодо токайського.

Е к д а л ь. Токайського? Тонке вино!

Я л ь м а р (зупиняючись). Буває і тонке. Але, я скажу тобі, не всі випуски однакові. Уся справа в тому, чи багато сонця потрапило на виноград.

Г і н а. І все ти знаєш, Екдалю!