Розділ «Дика качка»

Г е д в і г. От добре, що дідусь знову з переписуванням!

Г і н а. Так. Бідолашний старий; тепер хоч кишеньковими грішми запасеться.

Г е д в і г. І не сидітиме цілими ранками в тому поганому трактирі у мадам Еріксен!

Г і н а. Так, і це дуже добре.

Невелика пауза.

Г е д в і г. Як ти думаєш, вони все ще за столом сидять?

Г і н а. А бог їх знає. Мабуть.

Г е д в і г. Подумай, яким смачним обідом частують там тата! Він, мабуть, прийде веселий. Правда, мамо?

Г і н а. Авжеж. А якби ми ще могли порадувати його, що кімнату здано!

Г е д в і г. Ну, це не обов’язково сьогодні.

Г і н а. Це було б так добре. А то стоїть без усякої користі.

Г е д в і г. Ні, я хотіла сказати, що сьогодні не обов’язково. Тато й так сьогодні буде в гуморі. Краще, коли цим ми його порадуємо іншим разом.

Г і н а (дивиться на неї). А ти любиш радувати тата увечері чимось таким хорошим?

Г е д в і г. Звичайно. Тоді відразу якось веселіше стає.

Г і н а (замислюючись). Так, так, мабуть, так.

С т а р и й Е к д а л ь виходить із своєї кімнати і прямує до перших дверей ліворуч.

Г і н а (обертаючись до нього). Щось потрібно у кухні, дідусю?

Е к д а л ь. Так, потрібно. А ти сиди собі. (Іде до кухні.)

Г і н а. Не надумав би з вугіллям возитися. (Чекає.) Гедвіг, піди-но поглянь, що він там…

Е к д а л ь виходить з кухні з кухлем окропу, що парує.