Розділ «Дика качка»

Г е д в і г. Невже стільки?

Г і н а. Рівно вісім крон п’ятдесят!

Мовчання. Гіна знову береться до шитва. Гедвіг бере олівець, папір і щось малює, заслоняючи очі лівою рукою.

Г е д в і г. Адже дивно якось, що тато сьогодні на такому пишному обіді у комерсанта Верле!

Г і н а. Не можна сказати, що в комерсанта. Це ж бо син прислав по нього. (Згодом.) З комерсантом ми не маємо ніяких справ.

Г е д в і г. От буде добре, коли тато прийде. Він обіцяв попросити для мене у фру Сьорбю чого-небудь смачного.

Г і н а. Еге, в цьому домі, повір мені, знайдеться багато смачненького.

Г е д в і г (продовжуючи малювати). А я начебто зголодніла трошки.

С т а р и й Е к д а л ь з паперами під пахвою і згортком у кишені пальта з’являється з вхідних дверей.

Г і н а. Як дідусь пізно сьогодні!

Е к д а л ь. Контору замкнули. Довелося ждати у Гроберга. І потім пройти через… Гм…

Г е д в і г. Дали знову на переписування, дідусю?

Е к д а л ь. Цілу папку. Поглянь-но.

Г і н а. Добре.

Г е д в і г. І в кишені теж у тебе згорток.

Е к д а л ь. Що? Дурниці! Нічого там нема. (Ставить палицю в куток.) Роботи надовго вистачить, Гіно. (Відсуває одну половинку дверей у задній стіні.) Тсс! (Зазирає в них і знову обережно засуває.) Хе-хе! Усі задрімали! А вона залізла у кошик. Хе-хе!

Г е д в і г. А їй не зимно в кошику, дідусю?

Е к д а л ь. Таке вигадаєш! Зимно!… Стільки соломи! (Іде до дальніх дверей ліворуч.) У мене там є сірники?

Г і н а. Сірники на комоді.

Екдаль іде до себе.