Розділ «Дика качка»

В е р л е (вражений). До чого це ти ведеш?

Г р е г е р с (палко). Ти записав до книг видатки на навчання Яльмара Екдаля фотографування?

В е р л е. Я? Чи записав?

Г р е г е р с. Я тепер знаю, що ти взяв ці видатки на себе. І знаю так само, що ти не поскупився дати змогу молодому Екдалеві завести діло, влаштуватися.

В е р л е. От бачиш, а ще кажуть, що я нічого не зробив для Екдалів! Можу тебе запевнити, ці люди коштували мені чимало.

Г р е г е р с. А ти записав до книг хоч деякі з цих видатків?

В е р л е. Навіщо ти ставиш мені запитання?

Г р е г е р с. О, на це є свої причини. Слухай-но, скажи мені… Твоє палке співчуття до сина твого давнього друга… Почалося саме з того часу, коли він надумав одружитися?

В е р л е. Якого чорта!… Де вже мені це пам’ятати через стільки років?

Г р е г е р с. Ти мені писав тоді — суто ділового листа, звичайно, — і в приписці коротенько згадав, що Яльмар Екдаль одружився з фрьокен Гансен.

В е р л е. Вірно, її так і звали.

Г р е г е р с. Але ти не згадав, що ця фрьокен Гансен була Гіна Гансен, наша колишня економка.

В е р л е (вимушено-насмішкувато). Я не припускав, що ти особливо цікавився нашою колишньою економкою.

Г р е г е р с. Я і не цікавився. Але… (знижуючи голос) Здається, інші тут у домі дуже цікавилися нею.

В е р л е. Що ти хочеш сказати? (Запально.) Чи не на мене натякаєш?

Г р е г е р с (тихо, але твердо). Так, я на тебе натякаю.

В е р л е. І ти смієш!… Дозволяєш собі!… А цей невдячний, цей фотограф… Як сміє він зводити такі обвинувачення!

Г р е г е р с. Яльмар і словом не зачепив цього. Не думаю, щоб він мав хоч найменшу підозру.

В е р л е. То з чого ж ти взяв? Хто міг тобі сказати таке?

Г р е г е р с. Моя бідна, нещасна мати. Вона мені сказала це, коли я востаннє бачився з нею.