Розділ «Привиди»

Р е г і н а. Так, він і мені тут казав щось таке. Але я не знаю, чи захоче фру Алвінг розлучитися зі мною… Особливо тепер, коли буде стільки клопоту з цим новим притулком. Та й мені б дуже не хотілось розлучатися з нею. Вона завжди була така добра до мене.

П а с т о р М а н д е р с. Однак обов’язок дочки, дитино моя. Та, звісно, треба спочатку запоручитися згодою вашої пані.

Р е г і н а. І до того ж, я не знаю, чи личить дівчині моїх літ бути хазяйкою в домі одинокого мужчини?…

П а с т о р М а н д е р с. Як? Мила моя, адже це ж ваш батько!

Р е г і н а. Еге, якщо й так… Усе ж таки… Ні, от коли б потрапити в пристойний дім… До справжньої, порядної людини… Покровителя…

П а с т о р М а н д е р с. Але, дорога Регіно…

Р е г і н а. …якого я могла б любити, шанувати, бути йому замість дочки…

П а с т о р М а н д е р с. Але, мила дитино…

Р е г і н а. …Тоді б я з радістю переїхала в місто. Тут дуже тоскно одній… Пан пастор знає, як воно жити самотньому… Смію сказати, я моторна й ретельна в роботі. Чи не знаєте ви для мене відповідного містечка?

П а с т о р М а н д е р с. Я? Ні, далебі, не знаю.

Р е г і н а. Ах, дорогий пане пасторе… Я попрошу вас усе-таки мати мене на увазі на випадок, коли б…

П а с т о р М а н д е р с (встає). Добре, добре, йомфру Енгстран.

Р е г і н а. Через те, що мені…

П а с т о р М а н д е р с. Чи не будете ви так ласкаві попросити сюди фру Алвінг?

Р е г і н а. Зараз, пане пасторе. (Виходить ліворуч.)

П а с т о р М а н д е р с (походжає по кімнаті і, дійшовши до балкона, зупиняється, заклавши руку за спину і дивлячись у сад. Потім знову йде до стола, бере одну з книжок, дивиться на заголовок, мабуть, не може зрозуміти й переглядає інші). Гм… Так ось як!…

Ф р у А л в і н г входить із дверей зліва. За нею Р е г і н а, яка проходить через кімнату в перші двері праворуч.

Ф р у А л в і н г (простягаючи руку до пастора). Добро пожалувати, пане пасторе!

П а с т о р М а н д е р с. Здрастуйте, фру Алвінг! Ось і я, як обіцяв.

Ф р у А л в і н г. Ви завжди такі акуратні.