Розділ «Привиди»

Е н г с т р а н. Еге, навчили тебе тут — усього навчили; тепер ось і згодиться твоя вченість!

Р е г і н а (помовчавши). А навіщо я тобі потрібна в місті?

Е н г с т р а н. Питаєш батька, навіщо йому потрібне єдине його дитятко? Самотньому сироті-вдівцеві?

Р е г і н а. Ах, облиш ти ці байки! Навіщо я тобі там?

Е н г с т р а н. Гаразд, я можу сказати: задумав я одне нове дільце.

Р е г і н а (фиркаючи презирливо). Ти вже стільки разів задумував — і все нікуди не годилось.

Е н г с т р а н. А ось тепер побачиш! Чорт забирай…

Р е г і н а (тупаючи ногою). Не смій чортихатись!

Е н г с т р а н. Цить-бо! Це ти вірно, дочко, вірно. Так ось я що хотів сказати… На цій роботі в новому притулку я таки зібрав грошенят.

Р е г і н а. Справді? Ну й радій!

Е н г с т р а н. Куди ж ти їх тут витратиш, ті гроші, в селі?

Р е г і н а. Ну, далі?

Е н г с т р а н. Так ось я надумав вкласти ці грошики в доходне дільце… Завести на них щось на зразок трактира для моряків.

Р е г і н а. Тьху!

Е н г с т р а н. Шикарний заклад, розумієш! Не якийсь там матроський свинюшник, ні, чорт забирай! Для капітанів та штурманів і… Справжнього панства, розумієш!

Р е г і н а. І щоб я там?…

Е н г с т р а н. Підсобляла щоб, еге. Так тільки, про людське око, розумієш! Жодної чорної роботи, чорт забирай, на тебе, доню, не навалять! Заживеш, як пані!

Р е г і н а. Ще б пак!

Е н г с т р а н. А без женщини в такому ділі ніяк не можна, це — як божий день. Адже ввечері треба гостей трохи звеселити… Ну, там музика, танці й інше. Не забудь — моряки народ бувалий. Поплавали по окіян-морю… (Підступає до неї ще ближче.) То не будь же дурепою, не ставай сама собі поперек дороги, Регіно! Що з тебе тут вийде? Яка користь, що пані тратилась на твою ученість? Чув я, ніби хочуть, щоб ти наглядала за дітьми в новому притулку. Та хіба ж це діло для тебе? Невже у тебе є охота йти туди й марнувати своє здоров’я коло якихось замурзаних дітлахів?

Р е г і н а. Ні, коли б вийшло, як я хочу… Ну, та побачимо… Ану ж вийде!