Розділ «Привиди»

Ф р у А л в і н г. Це ж тільки забобон!…

О с в а л ь д. Ти ж сама повинна розуміти, що це просто ходяча думка… Одна з багатьох, пущених у хід, щоб потім…

Ф р у А л в і н г (приголомшена). Стати привидами.

О с в а л ь д (блукаючи по кімнаті). Так, зрештою, назви їх привидами.

Ф р у А л в і н г (поривчасто). Освальде… То ти й мене не любиш?

О с в а л ь д. Тебе вже я хоч знаю.

Ф р у А л в і н г. Так, знаєш; і тільки!

О с в а л ь д. І знаю, як палко ти любиш мене, за що, звичайно, я повинен бути тобі вдячний. І до того ж, ти можеш бути мені безмежно корисна під час хвороби.

Ф р у А л в і н г. Так-так, Освальде. Адже правда? О, я просто здатна благословляти твою хворобу за те, що вона привела тебе до мене. Я бачу тепер, що ти ще не мій; мені треба здобути тебе.

О с в а л ь д (роздратовано). Так, так, так, усе це одні розмови… Ти пам’ятай, я хвора людина, мамо. Не можу багато думати про інших; мені час думати про себе самого.

Ф р у А л в і н г (глухим голосом). Я буду задоволена з малого, буду терпляча, Освальде.

О с в а л ь д. І весела, мамо.

Ф р у А л в і н г. Так-так, мій хлопчику. Твоя правда. (Підходячи до нього.) Ну що ж, зняла я з тебе тягар докорів і муки совісті?

О с в а л ь д. Так. Але хто зніме тягар страху?

Ф р у А л в і н г. Страху?

О с в а л ь д (ходить по кімнаті). Регіну і просити не довелося б.

Ф р у А л в і н г. Я не розумію. Який зв’язок — цей страх і… Регіна?

О с в а л ь д. Дуже тепер пізно, мамо?

Ф р у А л в і н г. Надранок. (Дивиться крізь вікна балкона.) На світ займається на верховинах. І погода буде ясна, Освальде. Незабаром ти побачиш сонце.

О с в а л ь д. Дуже радий. О, в мене ще може бути багато радощів у житті — буде для чого жити…