Розділ «Привиди»

Ф р у А л в і н г (бажаючи вихопити коробочку). Віддай мені, Освальде.

О с в а л ь д. Ще рано, мамо. (Знову ховає коробочку.)

Ф р у А л в і н г. Цього я не переживу.

О с в а л ь д. Треба пережити. Була б у мене тут Регіна, я б сказав їй, що зі мною… І попросив би в неї цієї останньої послуги. Вона б зробила її для мене, я знаю.

Ф р у А л в і н г. Ніколи!

О с в а л ь д. Коли б це лихо скоїлося зі мною і вона побачила б, що я лежу безпорадний, як мала дитина, безнадійно, безповоротно загиблий…

Ф р у А л в і н г. Ніколи в житті Регіна не зробила б цього!

О с в а л ь д. Регіна зробила б. Вона так неймовірно легко вирішує все. Та їй швидко й набридло б панькатися з таким хворим…

Ф р у А л в і н г. То слава Богу, що її тут нема.

О с в а л ь д. Значить, тепер тобі доведеться зробити мені цю послугу, мамо.

Ф р у А л в і н г (гучно вигукує). Мені!

О с в а л ь д. Кому ж ближче, ніж тобі?

Ф р у А л в і н г. Мені! Твоїй матері!

О с в а л ь д. Атож.

Ф р у А л в і н г. Мені, яка дала тобі життя!

О с в а л ь д. Я не просив тебе. І що за життя ти мені дала? Не треба мені його! Візьми назад!

Ф р у А л в і н г. Рятуйте! Рятуйте! (Біжить у передпокій.)

О с в а л ь д (доганяючи її). Не йди від мене. Куди ти?

Ф р у А л в і н г (в передпокої). За лікарем, Освальде. Пусти мене.

О с в а л ь д (там само). Не пущу. І ніхто сюди не ввійде. (Чути, як клацає замок.)