Розділ «Привиди»

П а с т о р М а н д е р с. Не питайте мене, йомфру Енгстран; звідки я знаю? А може, ви також хочете?… Мало хіба того, що батько ваш…

Р е г і н а. Що він?

П а с т о р М а н д е р с. Він мене зовсім з пантелику збив.

Е н г с т р а н (виходячи з передпокою). Пане пасторе…

П а с т о р М а н д е р с (злякано обертається). Ви за мною й сюди навіть?

Е н г с т р а н. Та треба ж, скарай мене Боже. Ох ти, Господи Йсусе! Ото гріх який стався, пане пасторе.

П а с т о р М а н д е р с (ходить туди й сюди). На жаль! На жаль!

Р е г і н а. Та що таке?

Е н г с т р а н. Ах, це все наша молитва наробила. (Тихо їй.) Тепер ми спіймаємо пташку, доню. (Голосно.) І через мене пастор вчинив таке лихо!

П а с т о р М а н д е р с. Але ж запевняю вас, Енгстране…

Е н г с т р а н. Та хто ж, окрім пастора, порався там зі свічками?

П а с т о р М а н д е р с (зупиняючись). Це ви так кажете. А я, їй-право, не пам’ятаю, чи була в руках у мене свічка.

Е н г с т р а н. А я як зараз бачу: пастор узяв свічку, зняв з неї пальцями нагар і кинув у стружки.

П а с т о р М а н д е р с. Ви це бачили?

Е н г с т р а н. На власні очі.

П а с т о р М а н д е р с. Зрозуміти не можу. І звички в мене такої нема — знімати нагар пальцями.

Е н г с т р а н. Через те ви так невдало і зняли. А справа либонь може вийти дуже навіть погана, пане пасторе, га?

П а с т о р М а н д е р с (тривожно крокуючи по кімнаті). І не питайте!

Е н г с т р а н (ідучи за ним). І пан пастор нічого не застрахували?

П а с т о р М а н д е р с (далі крокуючи). Ні, ні, ні, — кажуть же вам!