Розділ «Привиди»

О с в а л ь д. І принеси ще келих.

Р е г і н а (дивиться на нього здивовано). Тут є келих для пані, пане Алвінг.

О с в а л ь д. Так, а ти ще для себе принеси.

Регіна здригається, швидко і злякано зиркає на фру Алвінг.

Ну?

Р е г і н а (стиха й нерішуче). Як пані зволить?…

Ф р у А л в і н г. Принеси келих, Регіно.

Р е г і н а йде до їдальні.

О с в а л ь д (дивлячись їй услід). Ти звертала увагу на її ходу? Який твердий і вільний крок!

Ф р у А л в і н г. Цього не буде, Освальде!

О с в а л ь д. Це вирішено. Ти ж бачиш. Нічого й сперечатись.

Р е г і н а повертається, тримаючи в руці порожній келих.

Сідай, Регіно.

Регіна запитливо дивиться на фру Алвінг.

Ф р у А л в і н г. Сідай.

Регіна сідає на стілець біля дверей в їдальню, і далі тримаючи в руках порожній бокал.

Освальде, що це ти почав про життєрадісність?

О с в а л ь д. Так, радість життя, мамо, — її у вас тут мало знають. Я щось ніколи не відчував її тут.

Ф р у А л в і н г. І коли ти тут, у мене?

О с в а л ь д. І коли я тут, вдома. Ти цього не зрозумієш.