Розділ «Привиди»

Р е г і н а. Ні, дякуємо вам, пане пасторе.

П а с т о р М а н д е р с (уперше її помічає). Що?… Тут — і з келихом у руці!

Р е г і н а (похапливо відставляє келих). Пардон.

О с в а л ь д. Регіна їде зі мною, пане пасторе.

П а с т о р М а н д е р с. Їде? З вами!

О с в а л ь д. Так, моєю дружиною… Якщо вимагатиме цього…

П а с т о р М а н д е р с. Але, Боже милосердний!

Р е г і н а. Я нічого не знала, пане пасторе.

О с в а л ь д. Або залишиться тут, якщо я залишусь.

Р е г і н а (мимоволі). Тут!

П а с т о р М а н д е р с. Я остовпів, фру Алвінг!

Ф р у А л в і н г. Не буде ні того, ні того. Тепер я можу відкрити всю правду.

П а с т о р М а н д е р с. Невже ви хочете?… Ні, ні й ні!

Ф р у А л в і н г. Так! Я можу й хочу. І жодних ідеалів не буде розбито.

О с в а л ь д. Мамо, з чим ви тут криєтеся від мене?

Р е г і н а (прислуховуючись). Пані! Чуєте? Крик надворі, люди кричать. (Йде на терасу і звідти дивиться.)

О с в а л ь д (кидається до вікна ліворуч). Що сталося? Звідки таке освітлення?

Р е г і н а (кричить). Притулок горить!

П а с т о р М а н д е р с. Горить? Не може бути! Я щойно звідти.

О с в а л ь д. Де мій капелюх? А… Все одно… Батьків притулок!… (Біжить через балконні двері в сад.)