Розділ «Привиди»

Ф р у А л в і н г. Мою шаль, Регіно! Господи, як палає!…

П а с т о р М а н д е р с. Жахливо! Фру Алвінг! Це суд над домом смути і розладу.

Ф р у А л в і н г. Так-так, звичайно. Ходімо, Регіно. (Швидко йде з Регіною через передпокій.)

П а с т о р М а н д е р с (сплескуючи руками). І не застраховано! (Поспішає за ними.)

Дія третя

Та ж кімната. Всі двері навстіж. Лампа, як і раніш, горить на столі. Надворі темно, лише ліворуч, на задньому плані слабка заграва.

Ф р у А л в і н г, з напнутою на голову шаллю, стоїть на балконі й дивиться в сад. Р е г і н а, теж у хустці, стоїть трохи ззаду.

Ф р у А л в і н г. Все згоріло. Дощенту.

Р е г і н а. У підвалах ще горить.

Ф р у А л в і н г. А Освальда й досі нема. Там уже й рятувати нічого.

P e г і н а. Може б, піти й занести йому капелюх?

Ф р у А л в і н г. Він навіть без капелюха?

P e г і н а (показуючи на передпокій). Он він висить.

Ф р у А л в і н г. Ну і хай. Він, мабуть, зараз прийде. Я піду сама гляну. (Виходить через балконні двері.)

П а с т о р М а н д е р с (входить з передпокою). Фру Алвінг тут нема?

Р е г і н а. Щойно вийшла в сад.

П а с т о р М а н д е р с. Такої жахливої ночі я зроду не переживав…

Р е г і н а. Так, велике лихо, пане пасторе.

П а с т о р М а н д е р с. І не кажіть. Подумати страшно.

Р е г і н а. І як це могло трапитись?