Розділ «Привиди»

Р е г і н а (приносить піднос з півпляшкою шампанського і двома келихами, ставить на стіл). Відкупорити?

О с в а л ь д. Ні, спасибі, я сам.

Регіна виходить.

Ф р у А л в і н г (сідаючи до стола). Що ти мав на увазі, питаючи, чи правда, що я ні в чому не відмовлю тобі?

О с в а л ь д (відкупорюючи пляшку). Спочатку вип’ємо келих… Чи два. (Корок бахкає; він наливає один келих і хоче налити другий.)

Ф р у А л в і н г (прикриваючи келих рукою). Ні, мені не треба.

О с в а л ь д. Ну, так я наллю ще собі! (Випиває келих, знову наливає й випиває, потім сідає за стіл.)

Ф р у А л в і н г (очікуючи). Ну?

О с в а л ь д (не дивлячись на неї). Слухай, скажи… Мені здалося за столом, що ви з пастором якісь дивні… Гм… Такі мовчазні.

Ф р у А л в і н г. Ти помітив?

О с в а л ь д (після короткої паузи). Так. Гм… Скажи мені, як тобі подобається Регіна?

Ф р у А л в і н г. Як вона мені подобається?

О с в а л ь д. Так. Правда, вона славна?

Ф р у А л в і н г. Милий Освальде, ти не знаєш її так близько, як я…

О с в а л ь д. Ну?

Ф р у А л в і н г. На жаль, Регіна занадто довго жила у своїх батьків. Мені слід було взяти її до себе раніш.

О с в а л ь д. Так, але хіба вона не чарівна? (Наливає собі шампанського.)

Ф р у А л в і н г. У Регіни багато недоліків, і значних…

О с в а л ь д. Ну то й що ж? (П’є.)

Ф р у А л в і н г. Та все ж я люблю її. І я відповідаю за неї; я ні за що в світі не хочу, щоб з нею що-небудь сталося.