Розділ «Привиди»

О с в а л ь д (дивиться на неї в повному розпачі). Ніколи не мати змогу працювати. Ніколи… Ніколи… Бути живим мерцем? Мамо, можеш ти собі уявити такий жах?

Ф р у А л в і н г. Нещасний мій хлопчику! Звідки ж цей жах?

О с в а л ь д (знову сідає, випростовуючись). Ось це й незрозуміло. Я ніколи нічим не зловживав. У жодному розумінні. Ти не думай, мамо. Ніколи цього не робив.

Ф р у А л в і н г. Я й не думаю, Освальде.

О с в а л ь д. І все ж мене спіткало таке жахливе лихо.

Ф р у А л в і н г. Але це мине, мій дорогий, милий хлопчику. Це звичайна перевтома й нічого більше. Повір мені.

О с в а л ь д (пригнічено). І я так думав спочатку. Але це не те.

Ф р у А л в і н г. Розкажи ж мені все по порядку, все, все.

О с в а л ь д. Я й хочу.

Ф р у А л в і н г. Коли ти почав це помічати?

О с в а л ь д. Відразу ж після того, як я останній раз був дома, коли повернувся знову в Париж. Почалося з жахливого болю в голові… Особливо в потилиці. Мені наче одягали на голову вузький залізний обруч і загвинчували його знизу вгору.

Ф р у А л в і н г. А потім?

О с в а л ь д. Спочатку я думав, що це звичайні головні болі, які так мене мучили в перехідному віці.

Ф р у А л в і н г. Так-так.

О с в а л ь д. Та незабаром помітив, що це не так. Я більше не міг працювати. Я збирався почати нову велику картину, та всі мої здібності наче зрадили мене, всі сили покинули, я не міг зосередити своїх думок… Усе в мене плуталось у голові… Мішалось. О, це був жахливий стан! Нарешті я послав за лікарем… І від нього дізнався, в чому справа.

Ф р у А л в і н г. Тобто?

О с в а л ь д. Це був один з найкращих тамтешніх лікарів. Мені довелось детально розповісти йому, що я почував і відчував, а він потім поставив мені цілу низку запитань, які спочатку видались мені зовсім зайвими. Я не розумів, куди він хилить…

Ф р у А л в і н г. Ну?

О с в а л ь д. Нарешті він прорік: ви вже народилися з червоточиною в серцевині. Він саме так і висловився: «vermoulu»[8].

Ф р у А л в і н г (напружено). Що ж він хотів сказати цим?