TextBook Е н г с т р а н. Ах, так, стривайте, згадав. У Йоганни, правда, були якісь грошики. Та я й знати про них не хотів. Я казав, що це мамона, плата за гріх — це паршиве золото… Чи папірці — що там було… Ми б його жбурнули в пику американцеві, кажу, та він так і зник, пропав за морем, пане пасторе.
П а с т о р М а н д е р с. Чи це так, добрий мій Енгстране?
Е н г с т р а н. Аякже. Ми з Йоганною й порішили виховати на ці гроші дитину. І так зробили. І я в кожному, тобто гроші, можу виправдатись.
П а с т о р М а н д е р с. То це значно міняє справу…
Е н г с т р а н. Ось як воно все було, пане пасторе! І, смію сказати, я був справжнім батьком Регіні… Скільки змоги було… Я ж людина слабенька…
П а с т о р М а н д е р с. Ну-ну, дорогий Енгстране…
Е н г с т р а н. Та смію сказати, виховав дитину й жив з покійницею в любові та злагоді, вчив її і тримав у слухняності, — як сказано в Писанії. І ніколи мені на думку не спадало піти до пастора похвалитись, що ось, мовляв, і я раз у житті зробив добре діло. Ні, Якоб Енгстран зробить та помовчує. Воно, — що казати! — і не так часто-густо, може, це з ним і трапляється. І як прийдеш до пастора, то впору про гріхи свої поговорити. Кажу ж бо: совість, вона не без гріха.
П а с т о р М а н д е р с. Вашу руку, Якобе Енгстране.
Е н г с т р а н. Господи Йсусе… Пане пасторе!…
П а с т о р М а н д е р с. Без відмовок. (Тисне йому руку.) Ось так!
Е н г с т р а н. А якщо я тепер щиро попрошу прощення у пастора?…
П а с т о р М а н д е р с. Ви? Навпаки, я повинен просити у вас прощення…
Е н г с т р а н. Ой! Боронь Боже!
П а с т о р М а н д е р с. Так-так. І я прошу від усього серця. Даруйте, що я так несправедливо думав про вас. І дай Боже, щоб мені трапився випадок дати вам будь-який доказ мого щирого каяття і прихильності до вас…
Е н г с т р а н. Панові пастору бажано було б?…
П а с т о р М а н д е р с. З величезним задоволенням.
Е н г с т р а н. Так ось якраз підхожа справа. На ці благословенні грошики, що я тут зібрав, затіяв я заснувати в місті заклад для моряків.
Ф р у А л в і н г. Хіба?
Е н г с т р а н. Так, на зразок притулку, мовляв. Адже скільки спокус чатує на бідного моряка-мандрівника на суходолі! А в мене в домі він був би, мов у батька рідного, під доглядом.
П а с т о р М а н д е р с. Що ви на це скажете, фру Алвінг?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ляльковий дім» автора Ібсен Генрік на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Привиди“ на сторінці 33. Приємного читання.