Е н г с т р а н. Звісно, обмаль у мене готівки, нема на що розмахнутись, допоможи Господи! А якби мені подали благодійну руку допомоги…
П а с т о р М а н д е р с. Так-так, ми ще поговоримо про це, поміркуємо. Ваш план мені дуже подобається. Але йдіть тепер і приготуйте все, що треба, та запаліть свічки, щоб урочистіше було. І побесідуємо, помолимось разом, дорогий Енгстране. Тепер я вірю, що ви якраз у належному настрої…
Е н г с т р а н. І я так гадаю. Прощавайте, пані, велика дяка вам. Та бережіть мою Регіну. (Витираючи сльозу.) Дочка Йоганни-покійниці… А от, треба ж, наче приросла до мого серця. Так воно. (Кланяється й виходить у передпокій.)
П а с т о р М а н д е р с. Ну, що ви скажете, фру Алвінг? Адже справа дістала зовсім іншого тлумачення.
Ф р у А л в і н г. Так, справді.
П а с т о р М а н д е р с. Бачите, як обережно доводиться судити ближнього. Та зате й приємно переконатися у своїй помилці. Що ви скажете?
Ф р у А л в і н г. Я скажу: ви були й залишились великою дитиною, Мандерсе.
П а с т о р М а н д е р с. Я?
Ф р у А л в і н г (поклавши йому обидві руки на плечі). І ще скажу: мені від душі хотілося б обняти вас.
П а с т о р М а н д е р с (швидко задкуючи). Господь з вами… Такі бажання!…
Ф р у А л в і н г (усміхаючись). Ну-ну, не бійтесь.
П а с т о р М а н д е р с (біля стола). Ви інколи занадто якось вільно висловлюєтесь… Ну, тепер я заберу й покладу всі папери в сумку. (Складаючи папери.) Ось так. І до побачення, поки що. Глядіть обома, коли Освальд повернеться. Я ще зайду до вас потім. (Бере капелюх і виходить у передпокій.)
Ф р у А л в і н г (зітхає, виглядає у вікно, прибирає дещо в кімнаті, потім відкриває двері в їдальню, маючи намір зайти туди, але зупиняється на порозі з притишеним вигуком). Освальде, ти все ще за столом!
О с в а л ь д (в їдальні). Я докурював сигару.
Ф р у А л в і н г. Я думала, ти давно пішов гуляти.
О с в а л ь д. У таку погоду?
Чути дзенькіт склянки. Фру Алвінг, залишивши двері відчиненими, сідає з роботою на диванчику біля вікна.
(Із їдальні). Це пастор Мандерс зараз пішов?
Ф р у А л в і н г. Так, до притулку пішов.
О с в а л ь д. Гм!… (Знову чути, як дзенькає графин об склянку.)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ляльковий дім» автора Ібсен Генрік на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Привиди“ на сторінці 34. Приємного читання.