Розділ «Привиди»

Ф р у А л в і н г. Милий Освальде, тобі слід менше вживати цього лікеру. Він такий міцний.

О с в а л ь д. У сиру погоду це добре.

Ф р у А л в і н г. Може, прийдеш краще сюди, до мене?

О с в а л ь д. Але ж там не можна курити.

Ф р у А л в і н г. Сигару, ти знаєш, можна.

О с в а л ь д. Ну-ну, тоді прийду. Тільки ще ковток… Ну ось. (Виходить з їдальні з сигарою і зачиняє за собою двері. Коротка пауза.) А пастор де?

Ф р у А л в і н г. Кажу ж тобі, до притулку пішов.

О с в а л ь д. Ах так.

Ф р у А л в і н г. Тобі б не треба так засиджуватись за столом, Освальде.

О с в а л ь д (тримаючи сигару за спиною). А якщо мені сидиться, мамо? (Пестить і гладить її.) Подумай, що це означає для мене — повернутись додому й сидіти за власним мамусиним столом, у мамусиній кімнаті й смакувати чудесні мамусині страви?

Ф р у А л в і н г. Милий, милий мій хлопчику!

О с в а л ь д (розгулюючи по кімнаті, з деяким роздратуванням). Та й що ж мені тут діяти? Працювати не можна…

Ф р у А л в і н г. Хіба не можна?

О с в а л ь д. У таку сиру погоду? Сонце ні разу не вигляне за цілий день. (Ходить вперед і назад.) Ах, це жахливо — сидіти без діла.

Ф р у А л в і н г. Мабуть, ти поквапився, вирішивши повернутись додому.

О с в а л ь д. Ні, мамо, так треба було.

Ф р у А л в і н г. Я б скоріше відмовилась від щастя бачити тебе тут, ніж дивитись, як ти…

О с в а л ь д (зупиняючись перед нею). А скажи мені, мамо, чи насправді для тебе таке вже велике щастя бачити мене тут?

Ф р у А л в і н г. Чи щастя це для мене?

О с в а л ь д (мне газету). Мені здається, тобі повинно бути майже байдуже, чи я є, чи нема мене на світі.