TextBook П а с т о р М а н д е р с. Зі мною!
Е н г с т р а н. Господи Йсусе! Та, мо’, не зовсім таке. Я так хотів сказати: коли б скоїлося з пастором що-небудь таке негарне, за що люди очі колють, як то кажуть… Не доводиться нашому братові мужчині сильно суворо судити бідну жінку.
П а с т о р М а н д е р с. Я і не суджу її. Я вам докоряю.
Е н г с т р а н. А чи дозволено буде задати панові пастору одне запитаннячко?
П а с т о р М а н д е р с. Питайте.
Е н г с т р а н. Чи личить людині підняти пропащого?
П а с т о р М а н д е р с. Звичайно.
Е н г с т р а н. І чи личить людині додержати свого чистосердного слова?
П а с т о р М а н д е р с. Звісно, але…
Е н г с т р а н. От як скоїлося з нею лихо через того англійця… А може, американця або росіянина — як їх там знати, — так вона й перебралася до міста. Бідолашна попервах було відверталась від мене і раз і два; їй все, бач, красу подавай, а в мене ґандж у нозі. Пан пастор знає, як я раз відважився зайти в таку діру, де пили-гуляли та, як то кажуть, вдовольняли плоть свою матроси, і хотів повернути їх на путь істинний…
Ф р у А л в і н г (біля вікна). Гм…
П а с т о р М а н д е р с. Знаю, Енгстране. Ці грубіяни спустили вас зі сходів. Ви вже розповідали мені про це. Ваше каліцтво робить вам честь.
Е н г с т р а н. Я не вихваляюсь цим, пане пасторе. Я лише хотів сказати, що вона прийшла до мене і призналась у всьому з гіркими сльозами і скреготом зубовним. І мушу сказати, пане пасторе, сильно дуже мені жаль її стало.
П а с т о р М а н д е р с. Чи так, Енгстране? Ну, далі?
Е н г с т р а н. Ну, я й кажу їй: американець твій гуляє по білому світу. А ти, Йоганно, кажу, загубила й занапастила себе. Та Якоб Енгстран, кажу, твердо стоїть на ногах… Я, тобто, так би мовити, ніби як притчею з нею говорив, пане пасторе.
П а с т о р М а н д е р с. Я розумію. Кажіть далі, далі.
Е н г с т р а н. Ну ось, я й підняв її і з’єднався з нею законним шлюбом, щоб люди не знали, як вона там вешталася з іноземцями.
П а с т о р М а н д е р с. Щодо цього ви прекрасно вчинили; я не можу тільки схвалити, що ви погодилися взяти гроші…
Е н г с т р а н. Гроші? Я? Ані грошеняти!
П а с т о р М а н д е р с (запитливо дивлячись на фру Алвінг). Проте…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ляльковий дім» автора Ібсен Генрік на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Привиди“ на сторінці 32. Приємного читання.