Розділ «Привиди»

П а с т о р М а н д е р с. Все-таки признаєтесь. Та чи не схочете ви тепер прямо і щиро пояснити мені: як це розуміти — щодо Регіни?

Ф р у А л в і н г (поспішно). Пасторе Мандерс!

П а с т о р М а н д е р с (заспокійливим тоном). Дозвольте мені!…

Е н г с т р а н. Регіни? Господи Йсусе! Як ви мене налякали! (Дивиться на фру Алвінг.) Не скоїлося ж з нею лихо?

П а с т о р М а н д е р с. Сподіваємось. Та я питаю: ким доводиться вам Регіна? Вас вважають її батьком… Ну?

Е н г с т р а н (невпевнено). Так… Гм… Гм… Панові пастору відомо, як у нас вийшла справа з покійницею.

П а с т о р М а н д е р с. Жодних вивертів більше, все начистоту! Ваша покійна жінка призналась фру Алвінг у всьому раніш, ніж пішла звідси.

Е н г с т р а н. Ах, щоб!… Все-таки, значить?…

П а с т о р М а н д е р с. Так, ви викриті, Енгстране.

Е н г с т р а н. А вона ж клялась і дуже проклинала себе.

П а с т о р М а н д е р с. Проклинала?

Е н г с т р а н. Ні, вона лише клялась, та всією душею.

П а с т о р М а н д е р с. І ви протягом стількох років приховували від мене правду? Приховували від мене, коли я так беззаперечно вірив вам у всьому!

Е н г с т р а н. Еге, так уже, видно, вийшло; нічого не вдієш.

П а с т о р М а н д е р с. Заслужив я це від вас, Енгстране? Чи не ладен я був завжди підтримати вас і словом і ділом, скільки міг? Відповідайте. Так?

Е н г с т р а н. Так, мабуть, погано довелося б мені і не раз і не два, якби не було пастора Мандерса.

П а с т о р М а н д е р с. І ви так мені відплатили? Заставити мене зробити негожий запис у церковній книзі! Приховувати від мене протягом стількох років істинну правду! Ваш вчинок не можна простити, Енгстране, і віднині між нами все покінчено.

Е н г с т р а н (зітхаючи). Еге, мабуть, так воно й виходить.

П а с т о р М а н д е р с. А ви хіба могли б що-небудь сказати у своє виправдання?

Е н г с т р а н. Та чого ж їй було ходити й дзвонити про це — соромити себе ще гірше? Уявіть-но собі, пане пасторе, — коли б скоїлося з вами таке, як з покійницею Йоганною…