Розділ «Привиди»

Е н г с т р а н (одягнений по-святковому; на дверях). Вибачення просимо, але…

П а с т о р М а н д е р с. Ага! Гм…

Ф р у А л в і н г. А, це ви, Енгстране?

Е н г с т р а н. Там нікого не було з прислуги, і я осмілився постукати.

Ф р у А л в і н г. Ну-ну, увійдіть же. Ви до мене?

Е н г с т р а н (входячи). Ні, ласкаво дякуємо. Мені б панові пастору сказати словечко.

П а с т о р М а н д е р с (проходжуючись вперед і назад). Гм, он як? Зі мною хочете поговорити? Так?

Е н г с т р а н. Так, дуже б хотілось.

П а с т о р М а н д е р с (зупиняється перед ним). Н-ну, дозвольте спитати, в чому справа?

Е н г с т р а н. Справа ось яка, пане пасторе. Тепер там у нас розрахунок іде… Сильно дуже вам вдячні, пані… Ми зовсім, значить, покінчили. Так мені здається, добре б нам… Ми так дружно працювали увесь час… Добре б нам було помолитися гуртом на прощання.

П а с т о р М а н д е р с. Помолитись?! У притулку?

Е н г с т р а н. Чи пан пастор думає — це не годиться?

П а с т о р М а н д е р с. Ні, звичайно, цілком годиться, але… Гм…

Е н г с т р а н. Я сам було завів тут такі бесіди вечорами…

Ф р у А л в і н г. Хіба?

Е н г с т р а н. Так-так, інколи. На зразок тих, що душу спасають, як це зветься. Тільки я проста людина, невчена, — просвіти мене Господи, — без справжніх понять… Так я й подумав: коли сам пастор тут…

П а с т о р М а н д е р с. Бачите, Енгстране, я повинен спочатку задати вам одне запитання. Чи готові ви до такої молитви? Чи чиста у вас совість?

Е н г с т р а н. О Господи, врятуй мене грішного! Куди вже нам говорити про совість, пане пасторе?

П а с т о р М а н д е р с. Ні, якраз саме про неї нам і треба поговорити. Що ж ви мені відповісте?

Е н г с т р а н. Та совість… Вона, звісно, не без гріхів…