Розділ «Привиди»

Ф р у А л в і н г (тамуючи хвилювання, ходить туди й сюди). Я теж. Але що ж тепер робити?

П а с т о р М а н д е р с. Так, що робити? Справді, не знаю. У мене нема жодного досвіду в таких справах.

Ф р у А л в і н г. Я певна, що поки ще не дійшло до біди.

П а с т о р М а н д е р с. Ні, боронь Боже! Та все ж непристойні взаємини очевидні.

Ф р у А л в і н г. Це не більше як жарт з боку Освальда, будьте певні.

П а с т о р М а н д е р с. Я, повторюю, не компетентний у таких речах, але все-таки мені здається…

Ф р у А л в і н г. Її, звичайно, треба вигнати з дому, і негайно. Це ясно, як день…

П а с т о р М а н д е р с. Звичайно.

Ф р у А л в і н г. Але куди? Ми ж не маємо права…

П а с т о р М а н д е р с. Куди? Звісно, додому, до батька.

Ф р у А л в і н г. До кого, ви кажете?

П а с т о р М а н д е р с. До батька… Ах, так, адже Енгстран не… Та, Боже мій, чи можливо це? Чи не помиляєтесь ви все-таки?

Ф р у А л в і н г. На жаль, ні… Йоганні довелось признатися мені у всьому… Та й Алвінг не смів заперечувати. І нічого не залишилось, як зам’яти справу.

П а с т о р М а н д е р с. Так, мабуть, іншого виходу не було.

Ф р у А л в і н г. Її відразу ж відпустили, давши значну суму за мовчання. Решту вона сама поладнала: переїхала до міста й відновила своє старе знайомство із столяром Енгстраном; очевидно, дала йому зрозуміти про свій капіталець і створила легенду про якогось іноземця, який начебто приїжджав сюди влітку на яхті. І ось поспішили з весіллям. Та ви ж самі й вінчали їх…

П а с т о р М а н д е р с. Але як же пояснити собі… Я так ясно пам’ятаю, Енгстран прийшов до мене з проханням повінчати їх — такий розстроєний, так гірко каявся в легковажності, в якій провинився з нареченою.

Ф р у А л в і н г. Ну так, йому довелось узяти вину на себе.

П а с т о р М а н д е р с. Але так прикидатись. І переді мною! Цього я, їй-право, не чекав від Якоба Енгстрана. Я ж йому викажу! Дістане він від мене… Така аморальність… Через гроші!… Якою ж сумою володіла дівчина?

Ф р у А л в і н г. Триста спецій-далерів.

П а с т о р М а н д е р с. Подумати тільки — через якихось паршивих триста далерів взяти шлюб з пропащою жінкою!