Розділ «Привиди»

П а с т о р М а н д е р с. Так це ви на гроші Алвінга?

Ф р у А л в і н г. Так. Я щороку відкладала на притулок певну частку прибутків, поки не склала — я точно вирахувала це — суми, рівної тому капіталові, який зробив свого часу поручика Алвінга завидним женихом.

П а с т о р М а н д е р с. Я вас розумію.

Ф р у А л в і н г. Сума, за яку він купив мене… Я не хочу, щоб до Освальда перейшла хоч крихта з цих грошей. Мій син повинен одержати весь свій достаток від мене.

О с в а л ь д А л в і н г входить з дверей, що праворуч, вже без капелюха й пальта.

Вже назад, милий мій хлопчику?

О с в а л ь д. Так. Як тут гуляти? Дощ ллє безперестанку. Але я чую — зараз сядемо за стіл? Це чудово!

Р е г і н а (входить з їдальні з пакетом у руках). Вам пакет, пані. (Подає їй.)

Ф р у А л в і н г (кидаючи погляд на пастора). Очевидно, кантати для завтрашнього свята.

П а с т о р М а н д е р с. Гм…

Р е г і н а. І стіл накритий.

Ф р у А л в і н г. Добре. Зараз прийдемо. Я хочу лише… (Розгортає пакет.)

Р е г і н а (до Освальда). Червоного чи білого портвейну накажете подати, пане Алвінг?

О с в а л ь д. І того й іншого, йомфру Енгстран.

Р е г і н а. Віеn…[7] Слухаю, пане Алвінг. (Йде в їдальню.)

О с в а л ь д. Либонь, треба допомогти відкупорити… (Йде за нею в їдальню, залишаючи двері прочиненими.)

Ф р у А л в і н г (розгорнувши пакет). Так воно й є. Кантати для завтрашнього свята, пасторе Мандерс.

П а с т о р М а н д е р с. Як же в мене вистачить завтра духу сказати промову?…

Ф р у А л в і н г. Ну, як-небудь вистачить.

П а с т о р М а н д е р с (тихо, щоб його не почули в їдальні). Не можна ж сіяти спокусу в серцях пастви.