Розділ «Привиди»

Ф р у А л в і н г (понизивши голос, але твердо). Так, зате потім кінець всій цій довгій, нестерпній комедії. Післязавтра мертвий перестане існувати для мене, наче він ніколи й не жив у цьому домі… Тут залишиться тільки мій хлопчик зі своєю матір’ю.

В їдальні з шумом падає стілець і чути різкий шепіт Р е г і н и: «Освальде! Ти збожеволів? Пусти мене!»

(Вся здригаючись від жаху.) А!… (Дивиться, мов безумна, на прочинені двері.)

В їдальні лунає спочатку покашлювання О с в а л ь д а, потім він починає щось наспівувати, і зрештою чути, як відкупорюють пляшку.

П а с т о р М а н д е р с (гнівно). Що ж це таке? Що це таке, фру Алвінг?

Ф р у А л в і н г (хрипло). Привиди! Парочка з балкона… Вихідці з того світу…

П а с т о р М а н д е р с. Що ви говорите! Регіна?… Так вона?…

Ф р у А л в і н г. Так. Ходімо. Ні слова!… (Схопившись за руку пастора, нетвердою ходою йде з ним у їдальню.)

Дія друга

Та ж кімната. Над ландшафтом, як і раніше, навис густий туман. П а с т о р М а н д е р с і ф р у А л в і н г виходять з їдальні.

Ф р у А л в і н г (ще на дверях). На здоров’я, пане пасторе. (Говорить, звертаючись в їдальню.). А ти не прийдеш-до нас, Освальде?

О с в а л ь д (з їдальні). Ні, дякую, я гадаю пройтись трохи.

Ф р у А л в і н г. Пройдись, пройдись; якраз дощик перестав. (Зачиняє двері в їдальню, іде до дверей у передпокій і кличе.) Регіно!

Р е г і н а (з передпокою). Чого зволите?

Ф р у А л в і н г. Піди-но до гладильні, допоможи їм там з вінками.

Р е г і н а. Добре, пані.

Фру Алвінг, переконавшись, що Регіна пішла, зачиняє за собою двері.

П а с т о р М а н д е р с. Сподіваюсь, йому там не буде чутно?

Ф р у А л в і н г. Ні, якщо двері закриті. Та він зараз піде.

П а с т о р М а н д е р с. Я все ще не можу отямитись. Не розумію, як я міг їсти за обідом.