Розділ «Привиди»

П а с т о р М а н д е р с. Життя — з матір’ю своїх дітей?

О с в а л ь д. А по-вашому, краще покинути матір своїх дітей?

П а с т о р М а н д е р с. Так ви говорите про незаконні зв’язки? Про так звані «дикі» шлюби?

О с в а л ь д. Нічого особливо дикого я не помічав у такому співжитті.

П а с т о р М а н д е р с. Та чи можливо ж, щоб більш-менш цивілізована, вихована людина або молода жінка погодились на таке співжиття… У всіх на очах!

О с в а л ь д. Та що ж їм робити? Убогий молодий художник, убога молода дівчина… Одружитись — дорого. Що ж їм лишається робити?

П а с т о р М а н д е р с. Що їм лишається робити? А ось я вам скажу, пане Алвінг, що їм лишається робити. З самого початку триматись якнайдальше одне від одного — ось що!

О с в а л ь д. Ну, такими словами не переконаєте молодих, гарячих, пристрасно закоханих людей.

Ф р у А л в і н г. Звичайно!

П а с т о р М а н д е р с (продовжуючи). І як це власті терплять подібні речі! Допускають, що це діється відверто! (Зупиняючись перед фру Алвінг.) Ну ось, мав я підстави побоюватись за вашого сина?… В такому колі, де аморальність виявляється настільки відверто… Де вважають, що аморальність наче звичайна річ…

О с в а л ь д. Дозвольте вам сказати, пане пасторе… Я постійно бував у неділю у двох-трьох таких «неправильних» родинах…

П а с т о р М а н д е р с. Ще й у неділю?

О с в а л ь д. Тільки в свято й розважатись. Але я ні разу не чув там ні єдиного непристойного виразу, не кажучи вже про те, щоб бути свідком чогось аморального. Знаєте, де і коли я натрапляв на аморальність, буваючи в колі художників?

П а с т о р М а н д е р с. Ні, боронь Боже, звідки мені знати!

О с в а л ь д. То я дозволю собі сказати вам це. Я натрапляв на аморальність, коли до нас наїжджав — провітритись трохи — хто-небудь з поважних земляків, зразкових чоловіків, батьків сімейств, і виявляв нам, художникам, честь відшукати нас у наших скромних трактирчиках. Ось саме тоді ми багато чого чували! Ці пани розповідали нам про такі місця і такі речі, які нам і уві сні не снились.

П а с т о р М а н д е р с. Як?! Ви станете стверджувати, що поважні особи, наші земляки…

О с в а л ь д. А ви хіба ніколи не чули від цих поважних осіб, що побували в чужих краях, розповідей про зростаючу аморальність за кордоном?

П а с т о р М а н д е р с. Ну звичайно…

Ф р у А л в і н г. І я теж чула.

О с в а л ь д. І можете спокійно повірити їм на слово. Між ними трапляються справжні знавці. (Хапаючись за голову.) О!… Так закидати грязюкою те прекрасне, світле, вільне життя!