Розділ «Привиди»

О с в а л ь д. А як же інакше?

П а с т о р М а н д е р с. Добре. Так ось я хотів сказати вам, дорогий Освальде… Ви не думайте, що я безумовно засуджую всіх художників. Я гадаю, що й у цьому колі багато хто може зберегти свою душу чистою…

О с в а л ь д. Треба сподіватись, що так.

Ф р у А л в і н г (сіяючи). Я знаю одного такого, який залишився чистий і душею й тілом. Погляньте на нього лише, пасторе Мандерс.

О с в а л ь д (ходить по кімнаті). Так-так, мамочко, облишмо це.

П а с т о р М а н д е р с. Так, справді цього не можна заперечувати. І до того ж ви почали вже створювати собі ім’я. Газети часто згадували вас, і завжди вельми прихильно. А втім, в останній час щось наче замовкли.

О с в а л ь д (біля квітів). Я в останній час мало працював.

Ф р у А л в і н г. І художникові потрібен відпочинок.

П а с т о р М а н д е р с. Можу собі уявити. Та й підготуватись треба, зібратися з силами для чогось значного.

О с в а л ь д. Так… Мамо, ми скоро будем обідати?

Ф р у А л в і н г. За півгодини. Апетит у нього, слава Богу, добрий.

П а с т о р М а н д е р с. І до куріння теж.

О с в а л ь д. Я знайшов нагорі батькову люльку, і ось…

П а с т о р М а н д е р с. Так ось через що!…

Ф р у А л в і н г. Що таке?

П а с т о р М а н д е р с. Коли Освальд увійшов сюди з цією люлькою в зубах — наче батько його встав переді мною, як живий!

О с в а л ь д. Справді?

Ф р у А л в і н г. Ну, як ви можете казати таке! Освальд удався в мене.

П а с т о р М а н д е р с. Так, але ось ця риса біля куточків рота, та й у губах є щось таке… Ну, дві краплі води — батько; принаймні коли курить.

Ф р у А л в і н г. Зовсім не бачу. У формі рота в Освальда скоріше щось пасторське.