Розділ «Привиди»

П а с т о р М а н д е р с. Так-так. У багатьох моїх собратів подібна форма рота.

Ф р у А л в і н г. Та облиш люльку, дорогий хлопчику. Я не люблю, коли тут курять.

О с в а л ь д (скоряючись). Охоче. Я тільки так спробувати захотів. Я вже раз курив з неї, в дитинстві.

Ф р у А л в і н г. Ти?

О с в а л ь д. Так. Я був ще зовсім маленький. І, пам’ятаю, прийшов раз увечері в кімнату до батька. Він був такий веселий…

Ф р у А л в і н г. О, ти нічого не пам’ятаєш з тих часів.

О с в а л ь д. Добре пам’ятаю. Він узяв мене до себе на коліна й примусив курити. Кури, каже, хлопче, кури добре. І я курив з усіх сил, поки не зблід і піт не виступив у мене на лобі. А він собі регоче… Від усієї душі.

П а с т о р М а н д е р с. Гм… Дуже дивно.

Ф р у А л в і н г. Ах, Освальдові все це приснилось.

О с в а л ь д. Ні, мамо, зовсім не приснилось. Ще потім, — невже ти цього не пам’ятаєш? — ти прийшла і віднесла мене в дитячу кімнату. Мені там стало погано, а ти плакала… Тато часто витворяв таке?

П а с т о р М а н д е р с. За молодих літ він був великий веселун…

О с в а л ь д. І все-таки встиг стільки зробити за своє життя. Стільки хорошого, корисного. Адже він помер далеко не старим.

П а с т о р М а н д е р с. Так, ви одержали в спадщину ім’я воістину діяльної і достойної людини, дорогий Освальде Алвінг. І, треба сподіватись, його приклад дасть вам натхнення…

О с в а л ь д. Здавалося, міг би. Мусило б бути так.

П а с т о р М а н д е р с. У кожному разі, ви прекрасно зробили, що повернулись до дня вшанування його пам’яті.

О с в а л ь д. Меншого я вже не міг зробити для батька.

Ф р у А л в і н г. А найкраще з його боку те, що він погодився побути в мене довше.

П а с т о р М а н д е р с. Так, я чув, ви залишаєтесь тут на всю зиму.

О с в а л ь д. Я залишаюсь тут на невизначений час, пане пасторе… А як чудесно все-таки повернутись додому!

Ф р у А л в і н г (сіяючи). Адже правда?