Розділ «Привиди»

П а с т о р М а н д е р с. Ну як же, він каже — кожного дня.

Ф р у А л в і н г. Можливо.

П а с т о р М а н д е р с. Він прекрасно відчуває, що йому треба мати коло себе кого-небудь, хто стримував би його у хвилини слабості. Це найсимпатичніша риса у Якоба Енгстрана — що він ось приходить до тебе, такий жалюгідний, безпорадний, і щиро кається в своїй слабості… Останнього разу він просто сказав мені… Послухайте, фру Алвінг, якщо у нього є справді душевна потреба мати коло себе Регіну…

Ф р у А л в і н г (швидко встає). Регіну!

П а с т о р М а н д е р с. …вам не слід перечити.

Ф р у А л в і н г. Ну ні, якраз перечитиму. Та й, крім цього, Регіна дістає місце у притулку.

П а с т о р М а н д е р с. Але ви зважте, він усе-таки батько їй…

Ф р у А л в і н г. О, я краще знаю, який він їй батько. Ні, наскільки це залежить від мене, вона ніколи до нього не повернеться.

П а с т о р М а н д е р с (встаючи). Але, дорога фру Алвінг, не хвилюйтесь так. Далебі, прикро, що ви з таким упередженням ставитесь до Енгстрана. Ви чогось наче злякались.

Ф р у А л в і н г (спокійніше). Як би там не було, я взяла Регіну до себе, у мене вона й залишиться. (Прислухаючись.) Облишмо, досить, дорогий пасторе Мандерс, не будемо про це говорити. (Радіючи.) Чуєте? Освальд іде по сходах. Тепер займемося лише ним.

О с в а л ь д А л в і н г у легкому пальті, з капелюхом у руці, покурюючи довгу пінкову люльку, входить з дверей, що ліворуч.

О с в а л ь д (зупиняючись у дверях). Пробачте — я думав, що ви в конторі. (Підходячи ближче.) Здрастуйте, пане пасторе!

П а с т о р М а н д е р с (вражений). А!… Це дивно!

Ф р у А л в і н г. Так, що ви скажете про нього, пасторе Мандерс?

П а с т о р М а н д е р с. Я скажу… Скажу… Ні, та невже насправді?

О с в а л ь д. Так-так, перед вами справді той самий блудний син, пане пасторе.

П а с т о р М а н д е р с. Але мій дорогий молодий друже…

О с в а л ь д. Ну, додамо: той, що повернувся до рідного дому.

Ф р у А л в і н г. Освальд натякає на той час, коли ви так заперечували, щоб він став художником.

П а с т о р М а н д е р с. Очам людським багато дечого може здаватися сумнівним, що потім все ж… (Тисне Освальдові руку.) Ну, добро пожалувати, добро пожалувати! Та, дорогий Освальде… Нічого, що я називаю вас так запросто?