Розділ «Привиди»

П а с т о р М а н д е р с (дивлячись на нього зі співчуттям). Ви рано вилетіли з рідного гнізда, дорогий Освальде.

О с в а л ь д. Так. Інколи мені здається, чи не занадто рано.

Ф р у А л в і н г. Ну ось! Для справжнього здорового хлопчиська це добре. Особливо, якщо він одинак. Такого нема чого тримати дома під крильцем у матусі з татусем. Розпеститься тільки.

П а с т о р М а н д е р с. Ну, це ще спірне питання, фру Алвінг. Батьківська хата є й буде найсправжнісіньким місцеперебуванням дитини.

О с в а л ь д. Цілком згоден з пастором.

П а с т о р М а н д е р с. Візьмімо хоч вашого сина. Нічого, що говоримо при ньому… Які наслідки мало це для нього? Йому років двадцять шість-двадцять сім, а він досі ще не має нагоди пізнати, що таке справжнє домашнє вогнище.

О с в а л ь д. Даруйте, пане пасторе, ви помиляєтесь.

П а с т о р М а н д е р с. Що? Я гадав, що ви бували майже виключно в колі художників.

О с в а л ь д. Ну так.

П а с т о р М а н д е р с. І, головним чином, серед молоді.

О с в а л ь д. І це так.

П а с т о р М а н д е р с. Але, я гадаю, у більшості з них нема засобів, щоб одружитись і завести собі домашнє вогнище.

О с в а л ь д. Так, у багатьох з них не вистачає коштів, щоб одружитись, пане пасторе.

П а с т о р М а н д е р с. От-от, я ж те й кажу.

О с в а л ь д. Але це не заважає їм мати домашнє вогнище. Деякі з них мають цілком порядне і дуже затишне домашнє вогнище.

Фру Алвінг, що з напруженою увагою стежила за розмовою, мовчки киває головою.

П а с т о р М а н д е р с. Я кажу не про парубоцьку домівку. Під вогнищем я розумію родину, життя в лоні сім’ї, з дружиною і дітьми.

О с в а л ь д. Так, або з дітьми і матір’ю своїх дітей.

П а с т о р М а н д е р с (сплескує руками). Але Боже милосердний!…

О с в а л ь д. Що?