Розділ «Привиди»

П а с т о р М а н д е р с. Ні, в тому-то й справа, що ні. Нам не слід давати привід судити нас вздовж і впоперек, і ми аж ніяк не маємо права викликати ремствування парафіян.

Ф р у А л в і н г. У кожному разі вам, як пастору, це робити не варто.

П а с т о р М а н д е р с. І мені здається також, ми маємо право уповати, що такій установі пощастить… Що вона буде під особливим заступництвом.

Ф р у А л в і н г. Будемо уповати, пасторе Мандерс.

П а с т о р М а н д е р с. Виходить, залишимо так?

Ф р у А л в і н г. Так, без сумніву.

П а с т о р М а н д е р с. Добре. Бути по-вашому. (Записує.) Отже, не страхувати.

Ф р у А л в і н г. Дивно, однак, що ви заговорили про це якраз сьогодні…

П а с т о р М а н д е р с. Я багато разів збирався спитати вас щодо цього…

Ф р у А л в і н г. …тому що вчора у нас мало не виникла там пожежа.

П а с т о р М а н д е р с. Що таке?

Ф р у А л в і н г. Власне, нічого особливого. Загорілися стружки в столярні.

П а с т о р М а н д е р с. Де працює Енгстран?

Ф р у А л в і н г. Так. Кажуть, він дуже необережний із сірниками.

П а с т о р М а н д е р с. Так, у нього голова… Повна всіляких думок і спокус. Слава Богу, він усе-таки намагається тепер зразково жити, як я чув.

Ф р у А л в і н г. Так? Від кого ж?

П а с т о р М а н д е р с. Він сам запевнив мене. До того ж він такий працьовитий.

Ф р у А л в і н г. Так, поки тверезий…

П а с т о р М а н д е р с. Ах, ця злополучна слабість! Та він каже, що йому часто доводиться пити мимоволі, через свою скалічену ногу. Останнього разу, коли він був у місті, він просто розчулив мене. Прийшов і так щиро дякував мені за те, що я влаштував його на цю роботу до вас і що він міг побути біля Регіни.

Ф р у А л в і н г. З нею він, здається, якраз не дуже часто бачиться.