Розділ «Ляльковий дім»

Н о р а. Знаю, я читала в газеті. Ох, повір, я стільки разів тоді збиралася написати тобі, та все відкладала, все щось заважало.

Ф р у Л і н н е. Дорога Норо, я дуже добре розумію тебе.

Н о р а. Ні, Кристино, це гидко з мого боку. А ти, сердешна, за весь час стільки пережила. І він не залишив тобі жодних засобів на життя?

Ф р у Л і н н е. Ні.

Н о р а. І дітей не залишив?

Ф р у Л і н н е. Ні.

Н о р а. Отже, нічого?

Ф р у Л і н н е. Нічого. Навіть жалю і туги, щоб живити ними пам’ять.

Н о р а (недовірливо дивиться на неї). Кристино, як таке може бути?

Ф р у Л і н н е (гірко сміється і гладить Нору по голові). Часом буває, Норо.

Н о р а. Зовсім сама. Як тобі, мабуть, було тяжко. Я маю троє чудових дітей. Їх саме немає тут, вони гуляють надворі з нянькою. Але розкажи мені все про себе.

Ф р у Л і н н е. Ні, ні, краще розказуй ти.

Н о р а. Ні, спершу ти. Сьогодні я не хочу бути егоїсткою. Сьогодні я хочу думати тільки про твої справи. Та одне все-таки скажу. Ти знаєш, яке велике щастя нам випало цими днями?

Ф р у Л і н н е. Ні. Яке?

Н о р а. Уяви собі, мій чоловік стане директором Акціонерного банку.

Ф р у Л і н н е. Твій чоловік? Як пощастило!

Н о р а. Так, неймовірно пощастило. Адвокатська праця не дає твердого заробітку, а надто як берешся тільки за чисті, чесні справи. Торвальд, певна річ, за інші ніколи й не брався, і я була цілком згодна з ним. Тож розумієш, які ми раді! Він обійме посаду вже з нового року і буде отримувати велику платню й великі відсотки. Тоді ми зможемо жити зовсім інакше, як жили досі, — так, як самі захочемо. Ох, Кристино, яка я щаслива! Бо ж чудово мати багато грошей і нічим не журитися. Правда?

Ф р у Л і н н е. Так, звичайно, чудово мати все необхідне.

Н о р а. Не тільки необхідне, а й багато-багато грошей!

Ф р у Л і н н е (усміхається). Норо, Норо, ти й далі така сама легковажна? У школі ти була великою марнотраткою.