Розділ «Ляльковий дім»

Н о р а. Що я не зазнала ніяких прикрощів у цьому гіркому світі.

Ф р у Л і н н е. Але ж, люба Норо, ти сама щойно розповіла мені про ті свої прикрощі.

Н о р а. Ет, то дрібниці. (Стишує голос.) Я не розповіла тобі про головне.

Ф р у Л і н н е. Про головне? Про що саме?

Н о р а. Ти гордуєш мною, Кристино, а дарма. Ти пишаєшся і тішишся тим, що важко й довго працювала задля матері.

Ф р у Л і н н е. Я ніким не гордую. Але я справді пишаюся і тішуся тим, що мені судилося полегшити матері її останні роки життя.

Н о р а. І ти також пишаєшся тим, що зробила для своїх братів?

Ф р у Л і н н е. Мені здається, я маю на це право.

Н о р а. І мені так здається. Але послухай, що я тобі скажу, Кристино. Я також маю чим пишатися й тішитися.

Ф р у Л і н н е. Не сумніваюся. Але чим саме?

Н о р а. Говори тихіше. А то ще Торвальд почує. А він нізащо в світі не повинен… Ніхто не повинен знати про це. Ніхто, крім тебе, Кристино.

Ф р у Л і н н е. Але про що саме?

Н о р а. Ходімо й сядьмо. (Тягне її до канапки поряд.) Отож… Я також маю чим пишатись і тішитися. Бо це я врятувала Торвальдові життя.

Ф р у Л і н н е. Врятувала? Як урятувала?

Н о р а. Я ж розповідала тобі про подорож до Італії. Торвальд не вижив би, якби не поїхав туди.

Ф р у Л і н н е. Знаю, твій батько дав вам на це гроші.

Н о р а (усміхається). Авжеж, так думає Торвальд і всі інші, але…

Ф р у Л і н н е. Але?…

Н о р а. Батько не дав нам нічогісінько. Це я роздобула гроші на подорож.

Ф р у Л і н н е. Ти? Таку велику суму?