Розділ «Ляльковий дім»

Н о р а. І, мабуть, слушно. То він був тоді заможний?

Ф р у Л і н н е. Думаю, що досить заможний. Але його підприємство не було надійне, і коли він помер, то все розвалилося, нічого не лишилось.

Н о р а. І що?…

Ф р у Л і н н е. І мені довелось перебиватися дрібною торгівлею, уроками й усім, що траплялося. Ці останні три роки були для мне суцільним робочим днем, без перепочинку. Тепер усе скінчилося, Норо. Моїй бідолашній матері вже не потрібна допомога, вона вже відійшла в інший світ. І хлопцям також не потрібна, вони повлаштовувалися і вже можуть самі себе забезпечити.

Н о р а. То тепер тобі полегшало на душі…

Ф р у Л і н н е. Не сказала б, я відчуваю тільки бездонну порожнечу. Нема для чого жити. (Схвильовано підводиться.) Тому я не витримала в тому закутку. Тут, мабуть, буде легше знайти, до чого взятися і чим заповнити свої думки. Аби тільки пощастило отримати якесь постійне місце, якусь канцелярську працю…

Н о р а. Ох, Кристино, це така стомлива праця, а ти й так уже виснажена. Тобі було б краще поїхати кудись на купелі.

Ф р у Л і н н е (підходить до вікна). Я, Норо, не маю батька, щоб дав мені грошей на дорогу.

Н о р а (підводиться). Ох, не гнівайся на мене!

Ф р у Л і н н е (підходячи до неї). Люба Норо, ти не гнівайся на мене. В моєму становищі найгірше те, що в душі осідає багато гіркоти. Працювати нема для кого, а однаково доводиться кидатись на всі боки. Адже треба якось жити, от і стаєш егоїсткою. Коли ти розповіла мені про щасливі зміни у вашому становищі, то, повіриш, я зраділа не так за вас, як за себе.

Н о р а. Себто як? О, вже знаю, ти подумала, що Торвальд міг би щось зробити для тебе.

Ф р у Л і н н е. Саме так я й подумала.

Н о р а. І зробить, Кристино. Покладися на мене. Я візьмуся до цієї справи так делікатно, обережно, розповім про неї так гарно, що йому самому захочеться полегшити твоє життя. Ох, я від щирого серця бажаю прислужитися тобі.

Ф р у Л і н н е. Дуже мило з твого боку, Норо, що ти так перейнялася моєю справою, тим більше мило, що сама ти мало знайома з життєвими труднощами й турботами.

Н о р а. Я?… Я мало знайома?…

Ф р у Л і н н е (сміється). Ну, певне, боже мій… Вишивання, гаптування і що там іще…Ти дитина, Норо.

Н о р а (гордо підносить голову й ходить по кімнаті). Дарма ти розмовляєш зі мною так зверхньо.

Ф р у Л і н н е. Хіба?

Н о р а. Ти така, як інші. Ви всі думаєте, що я не здатна на щось справді вагоме…

Ф р у Л і н н е. Ну, що ти…